35. Як розвивалась греко-католицька церква?

Українська Греко-Католицька Церква — одна із двадцяти двох Східних Католицьких Церков свого права, які перебувають у сопричасті з єпископом Риму. За кількістю своїх вірних (понад 5,5 мільйонів) вона є найбільшою у світі з усіх Східних Католицьких Церков та другою після Римо-Католицької Церкви. З 27 березня 2011 року церкву очолює Верховний архієпископ Києво-Галицький Святослав Шевчук.

Українська греко-католицька церква єдина з українських Церков, що має безперервну ієрархічну спадкоємність з часу заснування у Х ст. Київської митрополії. У 1596 Київський митрополит Михайло Рагоза, 5 єпископів та 3 архімандрити підписали Берестейську унію, в якій визнали церковну владу єпископа Рима, вийшовши тим самим з-під юрисдикції Константинопольського патріарха. У 33-х артикулах унії єрархія визначила умови, на яких згідна прийняти єдність з Римським престолом. Більша частина цих артикулів була покликана зберегти богословську, літургійну та канонічну ідентичність Унійної Руської Церкви: залишити у Символі віри «від Отця ісходить», не вносити змін у порядок здійснення тайни хрещення, збереження одруженого священства, залишити три види Літургії (св. Івана Золотоустого, св. Василія Великого, св. Григорія Двоєслова)[5]. Частина артикулів з різних внутрішніх та зовнішніх причин була порушена вже у XVII—XVIII ст. Цей процес в історії УГКЦ отримав назву латинізація[6]. У ХХ ст. за митрополита Андрея Шептицького розпочались поступові спроби відновити втрачену ідентичність. У 2011 УГКЦ представила свій катехизм «Христос — наша Пасха»[7], в якому віровчення Церкви подано на основі анафори Літургії св. Василія Великого.

У ХІХ-ХХ стт. єпископи та священики УГКЦ стали безспосередніми учасниками культурного, політичного, економічного відродження українського народу. Зокрема автором слів гімну України є священик Михайло Вербицький. У суспільному і громадському житті УГКЦ відстоює право українського народу на свою незалежну соборну державу та становлення в ній зрілого громадянського суспільства; реалізовує велику кількість благодійних та громадських проектів в Україні та поза її межами.

36. У чому проблеми розвитку та функціонування християнських церков у сучасній Україні?

Більшість вірян України відносить себе до православних, причому від третини до половини з них визнає себе вірними УПЦ-КП(Українська православна церква — Київський патріархат), яка посідає тим самим перше місце серед українських церков за чисельністю віруючих.

Православ’я

УПЦ-КП та Українська Автокефальна Православна Церква представленими у центрі і на заході України, але мають дуже слабкий вплив на переважно російськомовні схід і південь. Обидві церкви, хоча і вважають себе українськими автокефальними церквами, мають певні труднощі у своєму визнанні Всесвітнім Константинопольським чи Московським патріархатами.

Католицизм

Українська Греко-католицька церква має яскраво виражену географічну обмеженість — 97 % її парафій (понад 3.000) зосереджено в Галичині і Закарпатті, хоча осередок УГКЦ згідно з правилами Ватикану було перенесено до Києва як столиці України. Головне завдання цієї церкви — проголошення власного патріархату (усі передумови вже виконані), та розбудова громад у центрі та на сході держави по-перше за рахунок українців галицького походження, по-друге — православних віруючих, котрі бажають утворення по-справжньому українського патріархату, належно визнаного у всьому світі.

Протестанти

Особливе питання для України — це релігійні громади протестантів, до яких відносять як відверто харизматичні церкви, так і велику масу євангельських (баптистських) церков. Щодо кількості громад, то вона сягає понад 8.000 і по більшості областей держави становить до 50 % всіх церковних організацій. До протестантів належать 2,4% населення України, що складає 1125 тисяч осіб. Щотижня відвідують протестантські богослужіння близько 820 тисяч осіб. Це на 30 тисяч більше, аніж у УПЦ МП. Таким чином, серед протестантів більшість віруючих активно-практикуючі, що вигідно відрізняє їх від решти конфесій.