7. Теорія буття як складова системи філософського знання.

Категорiя буття на перший погляд здається не такою вже й складною. Все, що iснує в реальнiй дiйсностi разом зi мною, ото i є буття. Та варто хоч трiшечки заглибитись в проблему й поставити собi питання, "а що ж воно є?", як вiдразу на свiдомiсть, на наш розум навалюється таке громаддя зовсiм не простих питань, така Говерла знаного й незнаного, що з'являється бажання вiдгородитись, вiдмахнутись вiд складностi свiтоглядних проблем, зустрiч з якими неоднозначна, зваблива, навiть трагiчна (трагедiйна). В повсякденному життi людина не торкається проблем буття. Коли ж хтось хоче осягнути його суть, то треба перейти в зовсiм iнший духовний регiстр, в iнший духовний стан, в якому людина не знаходиться повсякчасно. Необхiдно вийти з стану повсякденностi, з необхiдностi спiлкування з масою буденних справ, людських буденних клопотiв i увiйти в контакт з вiчним й нетлінним, в стан мобiлiзацiї своїх духовних сил, наявних наукових, побутових знань, понять, уявлень. Зустрiч з буттям є своерiдним екзаменом на зрiлiсть людської духовностi. До осягненя категорiї буття треба пiдготувати свiй розум, свою духовнiсть так, як вiруючий готуеться до урочистого спiлкування з Богом в найвищi релiгiйнi свята. Для осягнення категорiї буття потрiбна й смiливiсть, бо заглядає людина в безодню всесвiту, в безодню своеї iсторiї, в безодню свого буття й небуття.

Для того, щоб прояснити все це, розглянемо випадок не осягнення, а, можливо, дотику до буття однієї людини.

Людське ставлення до категорiї буття досить влучно розкрив сучасний нiмецький фiлософ М. Хайдеггер. Вiн говорить, що буття є те найближче для людини, яке лишається для неї найдальшим. Ця хайдеггерiвська вiддаленiсть певним чином пояснюється великим ступенем узагальнення, межею масштабiв людського мислення, i не кожен здатен дістатись до тiєї межi, а діставшись, втриматись на нiй, щоб огледiтись й усвiдомити її велич. При такому ступенi загальностi не можна не вичленити окремi сторони буття, окремi сфери, окремi прояви людського й природного iснування.

Як завжди в подiбних випадках доцiльним буде абстрактний аналiз буття, його розчленування. Спочатку визначимо тi складовi буття, що йдуть вiд свiтоглядного самови-значення людини . Тобто визначимо в буттi Я й не Я . Так ми матимемо кiлька складових буття.

1. Вiдокремимо буття речей, тiл, процесiв, якi ми визначаєм як природнi. Iснує буття природи як цiлiсної цистеми та окремих її складових. Природа iснує об'єктивно, однак для людини об'єктивне iснування природи практично нiколи не є абсолютним фактом, бо людина не мислить себе без природи, а природу без людини може уявити лише на рiвнi досить високої абстракцiї. Ранiше вже наводився приклад, як складно людинi вiдторгнути себе вiд природного свiту.

2. Не дивлячись на всю складнiсть такого вiдокремлення, людське буття повинно бути розглянуте як феномен " самостiйний" . Та його розглядати вiдокремленим вiд природи ще важче. Тому розрiзняємо буття людини соме по собi, буття людини в природному свiтi, буття людини в суспiльному середовищi, буття людини в системi олюдненої природи. При цьому деякi сторони людського буття "самого по собi" треба теж видiляти з метою бiльш глибокого аналiзу. Мова iде про людську духовнiсть.

3. Звiдси третьою складовою фiлософського поняття буття визначаємо буття духовне, або iдеальне буття. В ньому ми розрiзняємо буття суб'єктивної духовностi, тобто буття духовностi iндівида. Крiм цього мусить бути вiдокремлена об'єктивна духовнiсть як позаiндивiдуальна.

4. З буттям людської духовностi в нероздiльному зв'язку знаходиться буття Бога. Ранiше вже зазначалось, що люди або визнають Боже буття, або не визнають його. В залежностi вiд цього формуеться певний тип свiтогляду. Боже буття розглядається нами як самостiйний феномен, що iснує як сторона чи самодостатня риса людського середовища. Боже буття є своєрiдний мiсток, скреп, принцип гармонiзацiї природного, соцiального та духовного в людинi , воно існує лише в людині. В цьому його суть i в цьому його "призначення".

5. Нарештi буття соцiальне, яке в свою чергу подiляється на буття iндивiдуальне в людському середовищi й буття суспiльне як специфiчне системне буття взаємодiючих iндивiдiв.

Першу операцiю "розчленування" буття ми вже виконали. Це найпростiше розчленування, що йде вiд свiтоглядового самовизначення людини. В подальшому вивченнi фiлософiї ми будемо користуватися цим способом розчленування буття, коли із свiтоглядових позицiй вивчатимемо людину, природу, суспiльство, духовнiсть, Бога. Та фiлософська категорiя буття це своєрiдний результат довготривалої роботи людського розуму, що намагався й намагається охопити всю iснуючу реальнiсть єдиним поняттям. Потреба формування такого поняття буде розкрита пiзнiше, коли стане зрозумiло, що буття єдине.