Каталоги

Імена файлів реєструються на МД у каталогах (папках). Каталог файлів містить інформацію про групу файлів, що зберігаються на одному носії.

Каталог має ім’я, яке дається йому при створенні за такими ж правилами, що й файлам (розширення, як правило, не використовується), і, у свою чергу, може бути зареєстрований в іншому каталозі.

У цьому разі він називається підпорядкованим каталогом або підкаталогом, а каталог, в якому він зберігається — батьківським каталогом або надкаталогом. На кожному МД завжди є один головний, або кореневий, каталог, що створюється при форматуванні диску і в якому реєструються підкаталоги першого рівня і звичайні файли. У каталогах першого рівня, у свою чергу, можуть реєструватися звичайні файли і каталоги другого рівня і т. д. Так створюється ієрархічна деревоподібна структура каталогів.

Маршрут у файловій системі

Каталог, з яким користувач працює в цей момент, називається поточним. Щоб опрацювати файл не з поточного каталогу, треба вказати, в якому каталозі міститься файл. Це здійснюється за допомогою задання маршруту, або шляху, до файлу. Маршрут до файлу — це послідовність імен взаємно підпорядкованих каталогів, розділених символом \, які необхідно пройти від кореневого або поточного каталогу диска до каталогу, що містить шуканий файл. Якщо запис шляху починається з символу \, то маршрут починається від кореневого каталогу (абсолютний маршрут), в іншому разі — від поточного (відносний маршрут). Використання в маршруті символів .. означає батьківський каталог, тобто каталог більш вищого рівня.

Повне ім’я файлу

Маршрут завжди вказує на деякий каталог, яким завершується ланцюг імен, і може використовуватися як префікс до імені файлу, що вказує його місцезнаходження. Префікс-маршрут відокремлюється від власного імені розділювачем \. Таким чином, файл повністю визначається такими елементами:

• іменем накопичувача (якщо ім’я не вказано, розуміється поточний дисковод);

• місцем розташування або маршрутом (якщо шлях не вказаний, розуміється поточний каталог);

• власне іменем файлу.

Ці три елементи визначають повне ім’я файлу, або його специфікацію:

[drive:] [раth \] Filename

Запрошення системи

Запрошення до введення команд система видає у стані очікування дій користувача. Стандартне запрошення вказує, який дисковод і каталог поточні. Наприклад:

D: \> — поточними є накопичувач D: і кореневий каталог \;

D: \1В\2В> — поточними є дисковод D: і каталог 2В, що міститься в каталозі 1В кореневого каталогу.

Користувач може змінювати вміст запрошення. У цьому разі запрошення може містити й іншу інформацію, наприклад номер версії Windows, поточну дату, час тощо.

Введення команд

Команда має ім’я, а також може мати параметри та перемикачі, що відокремлюються від імені команди і один від одного пропусками. У загальному вигляді команду можна записати так:

<Command>  [Par1]  [Раг2] ... [/Sw1]  [/Sw2] ...,

де <Command> – ім’я команди, [Раг1], [Раг2] — параметри команди; [/Sw1], [/Sw2] — перемикачі. Перед перемикачами повинна стояти скісна /.

Команди вводяться з клавіатури у відповідь на запрошення в командному рядку. Введення команди завершується натисканням клавіші <Еntеr>.

Редагування і повторне введення командних рядків здійснюються за допомогою команди DOSKEY, яка забезпечує використання функціональних клавіш у певних режимах:

<F1> — виклик у командний рядок одного символу попередньої команди;

<F3> —виклик у командний рядок попередньої команди;

<F7> —виведення списку команд;

<АLT + F7> — очищення списку команд;

[символи] <F8> — пошук команди, назва якої починається з вказаних символів;

<F9> — вибір команди за номером у списку;

<↑>, <↓> — виклик команди відповідно попередньої або наступної;

<PgUp> — виклик першої збереженої команди;

<РgDn> — виклик останньої збереженої команди;

<Del> — видалення символу над курсором;

<Васk Sрасе> — видалення символу зліва від курсору;

<←> — переміщення курсору на одну позицію вліво;

<→> —переміщення курсору на одну позицію вправо;

<Ctrl + ←> — переміщення курсору на одне слово вліво;

<Ctrl + →> — переміщення курсору на одне слово вправо;

<Ноme> — переміщення курсору на початок рядка;

<End> — переміщення курсору на кінець рядка;

<Еsc> — очищення командного рядка.

Команда DOSKEY  /HISTORY забезпечує виведення на екран з пам’яті всіх команд поточного сеансу.

Команда операційної системи може бути вбудованою, або внутрішньою (обробляється і виконується командним процесором СМD. ЕХЕ), і зовнішньою (програмою, що має вигляд окремого файлу; ім’я такої програми є іменем команди). При введенні зовнішньої команди командний процесор шукає програмний файл з іменем, вказаним у команді, серед файлів з розширеннями .СОМ, .ЕХЕ, .ВАТ у зазначеному порядку. Пошук здійснюється серед файлів поточного каталогу або каталогів, перелічених у команді РАТН. Для виконання програми, що не міститься в цих каталогах, слід вказати її повне ім’я, тобто задати маршрут, який визначає каталог, де міститься файл, що реалізує цю команду.

Припинити дію команди можна за допомогою комбінації клавіш <Ctrl + С> або <Ctrl +Вгеаk>, а призупинити роботу програми або команди — за допомогою клавіші <Раusе> або комбінації клавіш <Ctrl + S>. Для продовження роботи слід натиснути будь-яку клавішу.