Короткострокові витрати:

граничні — додаткові витрати на виробництво додаткової одиниці продукції;

змінні — витрати, що змінюються одночасно зі зміною обсягів випуску;

змішані — витрати, що містять елементи як змінних, так і по­стійних витрат;

напівзмінні — витрати, що змінюються, але не прямо пропор­ційно зміні обсягу випуску;

напівпостійні — витрати, що змінюються східчасто за зміни обсягу виробництва;

постійні — витрати, що не змінюються зі зміною випуску продукції;

середні — витрати на одиницю продукції;

сукупні — економічні витрати, необхідні для виробництва пев­ної кількості продукції у короткостроковому періоді.

Крива попиту підприємства на змінний ресурс — спадна гілка кривої граничного продукту змінного фактора у вартісному вимірі, роз­міщена нижче точки максимуму кривої середнього продукту.

Коефіцієнт доповнюваності факторів: показує, в яких розмірах один із факторів може доповнювати інший для ізоквант певного виду.

Крива LRАТС, яка огинає криві SRАТС: показує мінімальні витрати на одиницю продукції за кожного можливого обсягу випуску, коли всі ресурси змінні і може бути створено підприємство будь-якого розміру.

Лінія «ціна — споживання»: з'єднує різні точки рівноваги виробника, що відповідають різним рівням ціни фактора.

Лінія зростання (експансії) — геометричне місце точок оптимальних комбінацій факторів виробництва для кожного можливого обсягу випуску за незмінних цін на ресурси.

Мінімально (максимально) ефективний масштаб виробництва (МЕS) — найменший (найбільший) обсяг випуску продукції, за якого підприємство може мінімізувати довгострокові середні ви­трати.

Науково-технічний прогрес (НТП) — безперервний взаємозумовле-ний процес розвитку науки і техніки, тобто постійний процес створення нових і вдосконалення застосовуваних технологій, за­собів виробництва та кінцевої продукції з використанням досяг­нень науки;

НТП автономний — технічний прогрес на підприємстві вна­слідок використання новацій, що генеруються за його межами;

НТП індуктивний — технічний прогрес на основі власних до­сліджень і розробок підприємства.

Обмеженість (рідкісність) — існуюча в будь-якому суспільстві не­відповідність між людськими потребами та обсягом благ, придат­ним для їх задоволення.

Оптимальна комбінація ресурсів — комбінація будь-якої пари замін­них ресурсів, для якої гранична норма їх технологічного заміщен­ня дорівнює співвідношенню їхніх цін.

Оптимум (рівновага) виробника — стан, коли виробник вибрав і реа­лізує для означеного обсягу продукції оптимальну комбінацію факторів виробництва, тобто таку, за якої величина витрат буде мінімальною.

Периферійне заміщення факторів виробництва: затрати факторів ви­робництва можна замінювати лише в певних межах.

Правило найменших витрат — стан, коли підприємство має так роз­поділити бюджет на придбання ресурсів, щоб остання грошова одиниця, витрачена на кожний вид ресурсів, давала б однакову віддачу, тобто однаковий граничний продукт.

Правило найму змінного ресурсу: підприємство збільшуватиме загаль­ний прибуток при застосуванні додаткових одиниць ресурсу, до­поки додатковий дохід (МКР), отриманий у результаті введення у виробництво додаткової одиниці змінного ресурсу, не зрівняється з витратами на його придбання (МRС).

Правило розподілу змінного ресурсу між різними видами виробництв підприємства: для максимізації випуску слід перерозподіляти змінний ресурс допоки його граничний продукт не стане однако­вим у всіх виробництвах.

«Пагорб виробництва» — графічне зображення у тримірному просторі всіх можливих комбінацій факторів виробництва та відповідних їм випусків.

Принципи діяльності підприємства — пр-пи, відповідно до яких працює будь-яке підприємство:

принцип дохідності — пр-п, згідно з яким вир-во та реалізація продукції орієнтуються на одержання Макс. Пр.;

принцип економічної раціональності — пр-п, що вимагає ефективного використання факторів вир-ва у процесі виго­товлення благ;

принцип плановості — принцип, згідно з яким виробництво та розподіл продукції здійснюються на основі централізованих пла­нових рішень;

принцип фінансової рівноваги — стан підприємства, за якого воно може своєчасно розраховуватися за своїми зобов'язаннями та фінансувати свої програми, тобто фінансові кошти і виплати підприємства є збалансованими в часі.

Пропорційна варіація факторів — зміна випуску за рахунок пропор­ційної зміни обсягів застосування всіх факторів виробництва за незмінного початкового співвідношення їх.

Раціональність — максима поведінки суб'єктів господарювання. Існує у двох варіантах:

максгшізація корисного ефекту: здійснювати господарську діяльність таким чином, щоб за даного обсягу засобів (доходів, витрат) досягти найвищого результату (випуску, реалізації, при­бутку, корисності);

мінімізація витрат: здійснювати діяльність таким чином, щоб досягти певного корисного результату за допомогою якомога меншого обсягу використання ресурсів.

Технологічний оптимум довгострокового періоду- обсяг виробництва, що відповідає мінімальному значенню довгострокових серед­ніх витрат.

Технологічний оптимум короткострокового періоду — випуск, за якого сукупні витрати на одиницю продукції є мінімальним.

Фактор «низької якості» — фактор виробництва, обсяги застосування якого зі зростанням випуску зменшуються.