Практична робота № 4

1 Тема

Складання калькуляції нормативним методом

2 Мета

Закріплення теоретичних знань з методики розрахунку собівартості нормативним методом

3 Загальні відомості

При нормативному методі обліку витрат на виробництво і калькулюванні собівартості продукції підставою для визначення фактичної собівартості є нормативна калькуляція. Основою для складання нормативних калькуляцій собівартості окремих видів виробів та напівфабрикатів є розроблені нормативи витрат. Вони встановлюються відповідно до технічної документації на виробництво продукції (кресленням деталей та вузлів, що розроблені конструкторським бюро). Складаються вони за нормами, які діють в даному звітному періоді. Нормативні калькуляції складаються на всі види виробів, які випускає підприємство, послідовно на деталі, вузли і вироби в цілому або, тільки на вироби в цілому. Для розрахунку собівартості нормативним методом складається калькуляція (таблиця 2.1) за наступними калькуляційними статтями:

1. сировина і матеріали;

2. паливо і енергія на технологічні потреби;

3. основна і додаткова заробітна плата основних виробничих робітників;

4. відрахування на соціальне страхування по зарплаті основних виробничих робітників (єдиний соціальний внесок);

5. витрати, пов’язані з підготовкою та освоєнням виробництва;

6) витрати на утримання та експлуатацію обладнання - амортизація, витрати на утримання і поточний ремонт виробничого обладнання і внутрішньозаводського транспорту, заробітна плата з відрахуваннями робочих чергових та ремонтників;

7) загальновиробничі витрати – утримання працівників апарату управління цехом (зарплата з відрахуваннями); амортизація та витрати на утримання та поточний ремонт будівель та споруд, знос малоцінних та швидкозношуваних предметів, витрати на охорону праці, утримання обслуговуючого персоналу цехів (зарплата з відрахуваннями) ;

8. адміністративні витрати;

9. витрати на збут.

Підсумок статей 1-7 – виробнича собівартість, підсумок статей 1-9 – загальна собівартість. Суму по матеріальним витратам на обсяг та одиницю продукції визначають множенням ціни на норму витрат.

Розмір заробітної плати основних виробничих робітників (прямі витрати на оплату праці) визначають виходячи з чисельності робітників та їх середньорічної заробітної плати.

Відрахування на соціальні заходи (єдиний соціальний внесок) визначають від прямих витрат на оплату праці основних виробничих робітників.

Для визначення загальновиробничих витрат при проектуванні складають укрупнений кошторис витрат за середніми, прийнятими для галузі нормативами.

Основна і додаткова заробітна плата чергового і ремонтного персоналу визначається виходячи з їх чисельності та середньорічної заробітної плати однієї людини.

Амортизаційні відрахування від вартості основних фондів визначаються виходячи з вартості основних виробничих фондів та норм амортизаційних відрахувань.

Витрати по поточному ремонту будівель і споруд враховують за встановленим нормативом від вартості відповідного виду основних виробничих фондів. Витрати на утримання та експлуатацію обладнання вираховують за тією ж методикою.

Витрати на охорону праці визначають за встановленим нормативом від річного фонду оплати праці усіх працюючих.

Витрати на підготовку і освоєння виробництва визначаються за встановленим нормативом від основої і додаткової заробітної плати основних робітників.

Адміністративні витрати та витрати на збут визначаються за встановленим нормативом від виробничої собівартості.