- •2. Дискусії про літературний модернізм. Модернизм в литературе 20 века.
- •3. Літературний рух авангардизму.
- •4. Дадаїзм та сюрреалізм
- •5. Поетика потоку свідомості
- •6. Література втраченого покоління
- •7. Новації у зображенні людини в літературному модернізмі. Модернистская литература начала века. Концепция личности.
- •9. Экзистенциализм и его место во французской литературе
- •10. Епічний театр Брехта: теорія та практика
- •13. Постмодерн як історичний феномен
- •14. Провідні риси поетики літератури постмодернізму
- •15. Інтертекстуальність та її функція в постмодернізмі
- •16. Особливості реалізації техніки «потоку свідомості» в романі Вірджинії Вульф «До Маяку»
- •19. Алегорико - символічний план роману Дж.Джойса «Улісс».
- •20. Поезія т.С. Еліота та проблеми модернізму в ліриці (аналіз твору за вибором студента).
- •21. Художні відкриття д.Г. Лоуренса-романіста(аналіз твору за вибором)
- •22.Риси поетики притчі уромані в. Голдінга, «Володар мух».
- •23.Проблематика тас стильові особливості роману м. Спарк «Міс Джин Броді у розквіті».
- •24.Моралістична направленість ті ігрова форма романів а. Мердок (аналіз твору на вибір)
- •25. Оновлення класичної форми роману в прозі Дж. Фаулза (аналіз твору за вибором).
- •26. .»У пошуках втраченого часу» м.Пруста як літературний портрет свідомості митця
- •27. «Фальшивомонетчики » Жида как модернистский эксперимент.
- •28. Особенности интерпретации темы экзистенциальной ситуации в романе ж. П. Сартра «Тошнота».
- •29. Особенности интерпретации темы экзистенциальной ситуации в «Постороннем» Камю.
- •30. Экзистенциалистские черты в романе Камю «Чума».
- •31. Проблематика драмы Ионеско «Носорог».
- •32. «В очікуванні Годо» Беккета як анти драма
- •33. Школа «нового роману» і творчість Грійе
- •34. Классическая форма романа «Лесной Царь» Мишель Турнье.
- •35. Художній світ Кафки
- •36. Своєрідність композиції роману Германа Гессе «Степовий вовк»
- •37. Доктор Фаустус т. Манна
- •38. Тема війни в романістиці Ремарка
- •39. Особливості реалізації створеної Брехтом концепції «епічного театру» у «Матінка Кураж»
- •40. Проблематика творчества г. Белля. Анализ одного из романов “Дом без хозяина”, “Глазами клоуна”.
- •42. Особливості реалізації тілесності в романі Зюскінда «Парфюмер»
- •43. Художні відкриття Хемінгуея в жанрах новели і роману
- •44. Модерністські риси роману Фолкнера «Галас і шаленство»
- •45. Тема конфлікту поколінь у романі Селінджера «Ловець у житі»
- •46. Постмодерністські риси роману Канінгема «часы»
- •47. Поетика Неоміфу в романах Маркенса
- •48. Жанрово-стильові особливості оповідань Борхеса
- •49. Риси Постмодернизму в романе у. Эко «Имя Розы»
- •50. Гипертекст. Хазарский словарь Павича
43. Художні відкриття Хемінгуея в жанрах новели і роману
Найвидатнішим представником так званого «втраченого покоління» не випадково вважається Ернест Хемінгуей. Життєвий досвід його був різноманітним, він був учасником Першої світової війни, враження від якої стали його першим університетом життя і відбилися на усій його творчості (у багатьох, особливо ранніх його творах, відчутні автобіографічні моменти). Хемінгуей довго працював журналістом, був свідком великої економічної кризи та іншої, греко-турецької, війни, а також відвідав багато різних країн. Він порівняно мало жив у США і мало писав про цю державу, громадянином якої був. Не випадково у більшості романів Е. Хемінгуея дія відбувається десь у Європі, Америка для цього письменника була втіленням деградації людства. У ранніх творах неодноразово звучить тема втечі з США у пошуках спочатку ідеалів, а потім — лише забуття. Головною темою його ранньої творчості було зображення людей, що втратили віру в суспільство, в ідеали, у власні сили або можливість знайти щастя. Художньою особливістю ранніх творів Е. Хемінгуея було використання модерністських прийомів, насамперед таких як «потік свідомості», але поступово письменник створював власний, самобутній творчий метод і стиль. Від модернізму Хемінгуея віддаляло несприйняття ірраціонального; використовуючи знайдені представниками цієї течії окремі засоби, він шукав відповіді на поставленні життям проблеми у дійсності, а не десь іще. Поступово тематика розширювалася, розкриття тем ставало глибшим, але менш відвертим — ідеї з відкритого тексту переходили у підтекст, пряму фактографічність заступав особливий, філософський символізм, «принцип айсберга» за власним визначенням письменника: художній текст лише та частина айсбергу, яку видно на поверхні. Хемінгуей детально описував найдрібніші зміни настроїв, бажань та відчуттів героїв творів, але уникав зображати великі почуття — не тому, що у них не вірив, а тому, що їх у своїх сучасників не зміг знайти. Три твори — «І сходить сонце», «Прощавай, зброє!» та «Старий і море» — є відображенням різних етапів творчого росту Хемінгуея, еволюції його художніх принципів. Теми двох перших цих романів схожі, відрізняється саме їх розкриття. У романі «Прощавай, зброє!» питання про скалічені війною людські душі та долі «втраченого покоління» ставиться ширше. Війна тут — дещо більше, ніж стихійне" лихо, поява «втраченого покоління» пояснюється соціальними причинами, але не зводиться до них. Герой роману, Генрі, спочатку переповнений патріотизмом, фронтові події відкривають йому очі на те, що красиві розмови насправді прикривають масове вбивство, цілі якого дуже далекі від ідеалів справедливості, а безглуздість не має меж. Він розмірковує: «...нічого священного я не побачив, і те, що вважали славетним, не заслуговувало на славу, і жертви дуже нагадували чикагські бойні, лише м'ясо тут просто заривали в землю». Він наважується на протест і кидає зброю, а це знов не вихід, а крок до нової трагедії... Кожен вчинок героя випливає з попередніх обставин, і, в свою чергу, стає підставою його подальших дій. Досліджуються не окремі причини — причини причин. Підтекст у цьому романі глибший, символіка — органічніша, реалістичність узагальнення просто вражає. Сам Хемінгуей реалізовує нове творче кредо — «створювати, замість того, щоб описувати». Але це не означає відмову від любові до фактів, його творчий доробок лишається літературою фактів протягом усього життя. Просто факти дій або вчинків збагачуються символічним навантаженням, а причини, обставини і навіть узагальнення встають із ними в один ряд, також як беззаперечні життєві факти, але дещо іншого роду.
