1.3. Нормування оборотних коштів підприємства

Для забезпечення безперебійного випуску і реалізації продукції, а також в цілях ефективного використання оборотних коштів на підприємствах, здійснюється їх нормування. З його допомогою визначається загальна потреба підприємства в оборотних коштах.

Нормами витрати вважаються максимально допустимі абсолютні величини витрати сировини і матеріалів, палива і електричної енергії на виробництво одиниці продукції.

Нормування витрати окремих видів матеріальних ресурсів передбачає дотримання певних наукових принципів. Основними повинні бути: прогресивність, технологічна і економічна обґрунтованість, динамічність і забезпечення зниження норм.

При плануванні потреби в оборотних коштах застосовуються три методи:

1. Аналітичний - припускає визначення потреби в оборотних коштах у розмірі їх середньофактичних залишків з урахуванням зростання обсягу виробництва. Цей метод використовується на тих підприємствах, де засоби, вкладені в матеріальні цінності і витрати, мають більшу питому вагу в загальній сумі оборотних коштів.

2. Коефіцієнтний - полягає в уточненні нормативів власних оборотних коштів, що діють, відповідно до змін показників виробництва. Запаси і витрати підрозділяються на залежні безпосередньо від зміни об'ємів виробництва (сировина, матеріали, витрати на незавершене виробництво, готова продукція на складі) і не залежні від нього (запчастини, витрати майбутніх періодів, малоцінні предмети).

По першій групі потреба в оборотних коштах визначається виходячи з їх розміру в базисному році і темпів зростання виробництва наступного року. По другій групі потреба планується на рівні їх середньофактичних залишків за ряд років.

3. Метод прямого рахунку - науково обґрунтований розрахунок нормативів по кожному елементу нормованих оборотних коштів з урахуванням змін в рівні організаційно-технічного розвитку підприємства, транспортуванні ТМЦ, практиці розрахунків з контрагентами.

Для забезпечення безперервного процесу виробництва і реалізації продукції на підприємстві створюються виробничі запаси. У складі виробничих запасів найбільшу питому вагу мають сировина, матеріали й покупні напівфабрикати.

Норматив оборотних коштів у виробничих запасах визначається за формулою:

(1.1)

де - норматив оборотних коштів для сировини, матеріалів і покупних напівфабрикатів, тис. грн;

- середньодобове споживання сировини, матеріалів, напівфабрикатів, тис. грн;

- норма запасу, днів.

Середньодобове споживання сировини, матеріалів і покупних напівфабрикатів визначається за кошторисом витрат на виробництво і розраховується за формулою:

(1.2)

де - середньодобове (середньоденне) споживання певного виду ресурсів тис. грн;

- загальна річна потреба в даному виді ресурсів, тис. грн.

На підприємстві існує декілька видів виробничих запасів: транспортний, підготовчий, технологічний, поточний (складський) та резервний (страховий) запас.

Транспортний запас створюється на період часу знаходження матеріалів у дорозі з моменту одержання їх у постачальника (з моменту оплати) до фактичного прибуття вантажу на підприємство і не перевищує двох днів.

На практиці величина нормативу оборотних коштів, вкладених у транспортний запас, визначається на основі фактичних даних за попередній рік:

(1.3)

Де - розмір оборотних коштів, вкладених у транспортний запас, грн;

- термін транспортування, днів.

Підготовчий запас створюється на період, необхідний для розвантаження, сортування, складання та прийняття матеріалів на склад підприємства. Норматив оборотних коштів, вкладених у нього, визначається за формулою:

(1.4)

де - норматив оборотних коштів, вкладених у підготовчий запас, грн;

- термін на розвантаження, сортування, складання та прийняття матеріалів на склад, днів.

Технологічний запас створюється на час підготовки виробничих запасів до використання їх у технологічному процесі. Розмір оборотних коштів у ньому визначається таким чином:

(1.5)

де - норматив оборотних коштів, вкладених у технологічний запас, грн;

- термін підготовки, днів.

Поточний запас призначений для забезпечення виробництва матеріальними ресурсами між двома черговими постачаннями. Це основний вид запасу, найзначніша величина в нормі ОБЗ. Поточний запас в днях визначається за формулою:

(1.6)

де — вартість постачання;

І — інтервал між постачаннями.

Резервний (страховий) запас створюється для забезпечення безперервності виробництва при виникненні непередбачених перебоїв із постачанням підприємства виробничими запасами від постачальників. Резервний (страховий) запас визначається двома способами:

- за середнім відхиленням фактичних строків поставки від передбачених договором;

- за періодом, необхідним для термінового оформлення замовлення та доставки матеріалів від виробника до споживача.

Норматив оборотних коштів, вкладених у резервний запас, визначається за формулою:

(1.7)

де - норматив оборотних коштів, вкладених у резервний (страховий) запас, грн;

- дні резервного запасу (період зриву поставок).

На підставі норм, обчислених за всіма видами запасів, визначається норматив оборотних коштів для окремих видів, груп і в цілому на сировину, основні матеріали і покупні напівфабрикати.

Визначення нормативів оборотних коштів у запасних частинах та інструменті, у швидкозношуваних та малоцінних предметах відрізняється від методики нормування оборотних коштів у виробничих запасах. Так, норматив запасних частин та інструменту для ремонту визначається множенням фактичних витрат певного виду запасних частин або інструменту в базовому році на індекс виробничої програми й індекс зниження частки витрат ресурсів у розрахунковому (плановому) році:

(1.8)

де - норматив запасних частин, інструменту, грн;

- фактичні витрати певного виду запасних частин (інструменту), грн;

- індекс виробничої програми у розрахунковому (плановому) році;

- індекс зниження частки витрат певного ресурсу у розрахунковому (плановому) році.

Сукупний норматив оборотних коштів є сумою нормативів оборотних коштів, обчислених по окремих елементах. При встановленні норм і нормативів на планований рік рекомендується використовувати досвідчено-статистичний і розрахунково-аналітичний метод.