Питання до заліку з учбової дисципліни

1. Поняття європейської інтеграції.

Ідея об’єднання європейських держав з’явилася в далекому минулому. Ще у ХІ ст. Європу почали уявляти як щось єдине. А першим ідею щодо єдиної Європи проголосило християнство [2, с. 97]. Шлях, відповідно до якого Об’єднання вугілля та сталі перетворилося у Європейське Економічне Співтовариство і далі у Європейський Союз, постає унікальним, як унікальним виявляється і отриманий результат. Великі зміни у європейську інтеграцію були внесені Маастрихтською угодою, відомою як Договір про Європейський Союз [4], що був підписаний у 1992 р. і набув чинності 1 листопада 1993 р. Стаття А Договору декларує, що “основою Союзу є Європейські Співтовариства” [4]. Європейський Союз використав досвід Європейських Співтовариств (Європейське Економічне Співтовариство (ЄЕС), Європейське співтовариство з атомної енергії, Об’єднання вугілля та сталі), учасникам якого вдалося сформулювати принципи та створити відповідні механізми, за допомогою яких забезпечувалася рівновага між загальними та сепаратними інтересами, реалізовувалися компромісні рішення, що сприяли подальшій інтеграції [2, с. 102].Слід зазначити, що процес створення ЄС уявляв собою дещо надзвичайне: спочатку національні держави перетворили міжнародний правопорядок (ЄЕС), який потім став отримувати риси внутрішнього правопорядку (ЄС). Протягом багатьох років лідери держав навчалися гармонізувати власні національні інтереси з інтересами ЄЕС. Варто зауважити, що саме завдяки правовій культурі західноєвропейських держав інтеграція у рамках ЄЕС стала можливою. Досягнувши гармонізації власних національних інтересів з інтересами ЄЕС (з обов’язковим урахуванням мінімального особистого інтересу індивіда), лідери країн ЄЕС зібралися у грудні 1991 р. у Маастрихті та погодилися перейти до останнього (третього) етапу, етапу безпосередньої розбудови ЄС. Зрозуміло, що від перших ідей щодо економічної інтеграції Західної Європи до їх реалізації у вигляді ЄС пройде ще багато часу: це потребує напруженої та цілеспрямованої праці [5, с. 27].З часу виникнення Європейський Союз об’єднував 15 європейських країн заради спільної мети – принести мир та процвітання своїм народам в рамках тісного союзу зі спільними економічними, політичними та соціальними цілями. Країни Союзу зробили невідворотний вибір шляху вивіреного і стабільного соціального та економічного прогресу. Зокрема, це стало важливим завдяки створенню зони без внутрішніх кордонів, посиленню економічної й соціальної єдності та заснуванню економічного й монетарного союзу. Створення єдиного спільного ринку для багатьох мільйонів європейців забезпечує свободу руху для людей, товарів, послуг і капіталу. У внутрішній політиці Європейський Союз розробляє спільну політику в таких галузях, як сільське господарство, телекомунікації, транспорт, енергетика та навколишнє середовище. У зовнішній політиці він розробляє політику зовнішньоекономічних зв’язків та торгівлі, поступово посилюючи свою міжнародну роль шляхом втілення Спільної зовнішньої політики та політики безпеки.

2. Інтеграційні об’єднання на території Європи.

3. Європейський Союз: поняття, умови членства країн.

Европе́йский сою́з (Евросою́з, ЕС) — экономическое и политическое объединение 27 европейских государств.^[4] Нацеленный на региональную интеграцию, Союз был юридически закреплён Маастрихтским договором в 1992 году на принципах Европейских сообществ.^[

Согласно действующим учредительным договорам и заменяющим их конституционным постановлениям доступ в ЕС открыт для всех европейских государств , разделяющих с ЕС ценности и стремящихся к достижению его целей. Однако наличие такого одностороннего желания может служить лишь одним из условий вступления, но не предрешает вхождение изъявившего к тому желание государства в состав членов ЕС. Существует целый ряд условий и требований, суммарно изложенных в решениях саммитов в Копенгагене, которые определяют условия доступа в ЕС государств– претендентов на вступление.

Прежде всего участниками ЕС могут быть лишь европейские государства . Здесь имеется в виду чисто территориальное понятие, а не политическое.

К числу важнейших условий вхождения в состав ЕС относятся следование демократическим началам и принципам общественного и государственного устройства, а равно обеспечение построения и функционирования свободной рыночной экономики. На практике выполнение подобного рода требований сопряжено с проведением соответствующего мониторинга институтами ЕС, а со стороны государства члена– с работой по реформированию властных структур и административного аппарата, искоренению коррупции, внедрению демократических начал и принципов судопроизводства.

Каждое государство, намеревающееся вступить в состав ЕС, направляет соответствующую просьбу в Совет ЕС. О наличии такой просьбы информируются Европейский парламент и национальные парламенты государствчленов. Совет, вынося решения на основе принципа единогласия, после консультации с Комиссией и одобрения Парламентом принимает соответствующее решение. Переговоры по вопросу о вступлении проводит Еврокомиссия. Соответствующее соглашение и приложения к нему определяют условия и процедуры ратификации и вступления в состав ЕС. Соглашение о присоединении, одобренное Советом, передается на ратификацию, которая имеет место на основе конституционных процедур, действующих в соответствующих государствах. Решение считается принятым ,если оно было одобрено как в рамках ЕС, так и государствами – кандидатами на вступление. Одновременно с подписанием соглашения о присоединении определяется и дата официального приема государствакандидата в состав ЕС. Вновь принятое государство принимает на себя выполнение всех обязательств членов ЕС, проистекающих из членства в ЕС, а равно получает право на участие в руководстве и управлении его делами. Положения о выходе из членства ЕС в учредительных документах ЕС отсутствуют

4. Сутність та структура ЄС.