28. Прислів’я - це народний вислів повчального змісту.

У цьому вислові передається певна закономірність або правило, сформульоване на основі багатовікового досвіду народу.

Прислів’я відносяться до фразеологізмів, які переважно співвідносяться з реченнями (не купиш ума, якщо нема; під лежачий камінь вода не тече). Серед прислів’їв є такі, які не зіставляються ані зі словом, ані з реченням (з хворої голови на здорову; як з гуся вода).

Приказка- це зворот мови, який образно визначає якесь життєве явище. Приказка від прислів’я відрізняється тим, що знаходить своє остаточне вираження тільки у контексті. Приказка завжди є ніби частинкою речення (чим би дитя не тішилося, аби не плакало; грошей, як кіт наплакав).

Прислів’я і приказки часто будуються на антонімічній основі (правда та кривда - як вогонь та вода; широкі ворота увійти, та вузькі вийти та ін.).

Крилаті вислови- це сталі словесні вислови, які часто повторюються у мовленні, а також влучні вислови видатних і відомих осіб чи політичних діячів (маємо те, що маємо).

Крилаті вислови можуть мати форму слів з символічним значенням: Мекка - місце поклоніння, Голгофа - подвижництво, страждання, мука.

30. В українській мові відбувається спрощення груп приголосних, що сприяє поліпшенню її мелодійності.

1. У групах приголосних -ждн-, -здн-, -стл-, -стн- випадають д і т, які при зміні слова з’являються: кор_сний – к>ристь, ч+сний – честь, поїзн_й – п>їзд, щ<сл_вий – щ<стя, #кісний – #кість, ул+сливий – л+стощі.

Виняток становлять слова: зап’#стний, кістл#вий, пестл_вий, хвастл_вий, хвастн\ти, хворостн#к, шістн<дцять, в яких літера т зберігається.

Не відбувається спрощення у групі приголосних -стн-, в яких т зберігається, в прикметниках, утворених від іменників іншомовного походження з кінцевим -ст чи -нт: аванп>ст – аванп>стний, бал<ст – бал<стний, комп>ст – комп>стний, контр<ст – контр<стний, форп>ст – форп>стний; студ+нт – студ+нтський.

2. У групах приголосних -зкн-, -скн- випадає к при утворенні дієслів з суфіксом -ну-: брязк – бр#знути, блиск – бл_снути, писк – п_снути, плюск – пл$снути, тріск – тр%снути.

Виняток: випуск – випускний, виск – в_скнути, риск – рискн\ти.

3. У групі приголосних -слн- випадає л: масн_й – масло, ум_сний – мисль, ремісн_к – ремесл

31. В українській мові приголосні звуки можуть подовжуватися. Оскільки у вимові їх витримка вдвічі довша, ніж у звичайних приголосних, вони називаються подовженими. На письмі подовжені приголосні передаються двома буквами: [к’íн:иj] – кінний, [беиз:ýбиj] – беззубий.

Подовжені приголосні виникають у результаті двох мовних явищ:

1) історичних фонетичних змін – такий процес називається подовженням;

2) сучасного словотворення – такий процес називається подвоєнням.