1. Інструменти. Загальне положення.

Інструменти – це засоби, за допомогою яких здійснюється реалізація процесів життєвого циклу.

Інструменти поділяються на два типи:

• Вертикальні або окремі;

• Горизонтальні або інтегральні.

Вертикальні інструменти

Призначені для виконання окремих дій або процесів, наприклад :

• створення людино-машинних інтерфейсів;

• створення баз даних та знань;

• специфікування вимог;

• доменний аналіз;

• кодування (програмування);

• тестування;

• супроводження;

• документування.

Типи вертикальних інструментів

• синтаксичні; - Принцип їх дії заснований на використанні синтаксичного представлення інформації. Це – сканери, синтаксичні аналізатори, мово-орієнтовані редактори.

• семантичні; - Принцип їх дії заснований на семантичному представленні інформації. Це – інтерпретатори, компілятори, верифікатори, валідатори, тощо.

• структурні. - Принцип їх дії заснований на структурному представленні інформації. Це – контролери версій, діаграмери, тощо.

Горизонтальні інструменти

Призначені для виконання всіх або декількох процесів (стадій) процесів життєвого циклу у певному аспекті наприклад:

• аналіз і проектування

• управління проектом

• управління якістю

• реверсивна інженерія

2. Методології побудови інструментів

Мовно-орієнтована методологія. Відповідно до неї, весь набір інструментів побудований, орієнтуючись на конкретну мову. Зазвичай, це мова програмування зі своїм середовищем програмування. Особливістю таких середовищ є те, що вони, як правило, орієнтовані на швидку розробку. Середовище містить всі інструменти, які необхідні для створення, тестування, відладки і швидкої зміни коду. Інструмент будується як монолітна система і працює в інтерактивному режимі. При цьому в середовищі зберігається вся синтаксична і семантична інформація (результат синтаксичного розбору, структура і семантичний опис), яка забезпечує понимаемость програми.

Структурно-орієнтована методологія. Спочатку суть методології полягала в тому, щоб дати користувачеві інтерактивний інструмент, наприклад, синтаксично орієнтований редактор для введення програм в термінах мовних конструкцій. Потім ця ідея була поширена на інтерактивну підтримку семантичного аналізу, виконання і відладки програм. У закінченому вигляді ця методологія заснована на маніпулюванні програмними структурами і забезпечує різні погляди на програми, які генеруються з однієї і тієї ж програмної структури, стеження за інформацією важливою для користувача. Тому структурно-орієнтована методологія забезпечує наступне:

• багаторівневий погляд на програмні структури;

• семантичні обчислення;

• генерацію структурно-орієнтованих середовищ.

Методо-ориентированная методологія. Це методологія орієнтує на використання одного методу при побудові середовища. Розглядаються методи двох типів:

• розробки – орієнтовані на реалізацію робочого процесу;

• управління – орієнтовані на реалізацію макро і мікро процесів.

Прикладами методів першого типу є SREM, SADT, OOD, PSL/PSA, а також діаграми даних і управління, ER-діаграми|, мережі Петрі, мови специфікацій, PDL. Методи другого типу використовуються для побудови CASE, які зазвичай бувають двох типів, орієнтовані на виконання декілька або всіх робочих процесів і на виконання процесів управління проектом.

Методологія – набір інструментів. Суть її полягає у відсутності якої-небудь методології. Середовища будуються з сукупності невеликих інструментів, орієнтованих на виконання фази кодування (редактор, компілятор, відладчик, лінкер). Сюди можуть входити інструменти контролю версій і управління конфігураціями.