4.2.4. Метод складання сценаріїв

Метод складання сценаріїв

Метод складання сценаріїв – найбільш популярний за останні десятиліття метод експертних оцінок. Термін “сценарій” вперше був спожитий в 1960 р. футурологом Х. Каном при розробці картин майбутнього, необхідних для вирішення стратегічних питань у військовій області.

Сценарій – це опис (картина) майбутнього, складений з урахуванням правдоподібних припущень. Для прогнозу ситуації, як правило, характерне існування певної кількості вірогідних варіантів розвитку. Тому прогноз зазвичай включає декілька сценаріїв. В більшості випадків це три сценарії: оптимістичний, песимістичний і середній - найбільш вірогідний, очікуваний.

Складання сценарію, як правило, включать декілька етапів:

1) структуризація і формулювання питання. Питання, вибране для аналізу, повинне бути визначений настільки точно, наскільки це можливо.

На даному етапі повинна бути зібрана і проаналізована базова інформація. Поставлене завдання повинне бути узгоджена зі всіма учасниками проекту. Необхідно освітити структурні характеристики і внутрішні проблеми проекту;

2) визначення і угрупування сфер впливу. Для здійснення даного етапу необхідно виділити критичні середовища бізнесу і оцінити їх вплив майбутнє підприємства;

3) встановлення показників майбутнього розвитку критично важливих чинників середовища підприємства. Після того, як основні сфери впливу позначені, необхідно визначити їх можливий стан в майбутньому виходячи з намічених підприємством цілей. Показники майбутнього стану не повинні бути надмірно благополучними, амбітними.

Для сфер, розвиток яких може включати декілька варіантів, майбутній стан повинен бути описаний за допомогою декількох альтернативних показників (наприклад, підприємство влаштовує, щоб чисельність населення збільшилася на 2, 3 або 5%);

4) формування і відбір наборів узгоджених припущень. Якщо на попередньому етапі підприємство визначив майбутній стан середовища і її вплив на підприємство виходячи з власних цілей, то на даному етапі можливий розвиток сфер впливу визначається виходячи з їх сьогоднішнього стану і всіляких змін.

При цьому різні альтернативні припущення про майбутній стан найбільш значущих компонентів середовища комбінуються в набори. Формування наборів припущень зазвичай здійснюється за допомогою комп'ютерних програм. З отриманих наборів відбираються, як правило, три набори. Відбір здійснюється виходячи з таких критеріїв:

· висока сполучуваність припущень, що входять в набір

· наявність великого числа значущих змінних

· висока вірогідність подій, що відносяться до набору припущень;

5) зіставлення намічених показників майбутнього стану сфер впливу з припущеннями про їх розвиток.

На даному етапі зіставляються результати третього і четвертого етапів. Підвищені або занижені показники стану середовища коректуються за допомогою даних, отриманих на четвертому етапі.

Наприклад: якщо підприємство на третьому етапі прогнозувало збільшення народжуваності в регіоні в 2003 році на 3%, а аналіз на четвертому етапі показав, що відбудеться погіршення економічної кон'юнктури, екологічної обстановки, можливі політичні і соціальні колізії, то на п'ятому етапі показник 3% повинен бути змінений у бік зменшення, наприклад, до 1%.

Для точнішого прогнозу необхідно скорочувати інтервал між сьогоднішнім днем і кінцевим часом прогнозування.

Наприклад: якщо прогноз складається в 1999 р. для 2004 р., то період прогнозування потрібно розділити на два етапи в три роки: спочатку розробити сценарій для 2001 р., а вже потім - до 2004 г.;