Типи студентських наукових робіт та головні вимоги до них

КУРСОВА РОБОТА (ІІІ КУРС НАВЧАННЯ)

Наукова робота, яку студент готує, свідомо обравши спеціалізацію, є лише пробою наукового потенціалу. Закономірно, що вона носить здебільшого емпіричний, а інколи (залежно від реального та потенційного дослідницького хисту студента) – аналітичний характер.

Теми курсових робіт на ІІІ і ІV курсах сформульовані переважно таким чином, що дають змогу вирішити поставлене перед студентом наукове завдання у формі поглибленого реферування кількох важливих джерел чи зіставлення декількох наукових концепцій. Тобто, аналітично-концеп-туалістичний рівень таких робіт свідомо занижується з метою відшліфування практичних базових дослідницьких навичок (якісне реферування спеціальних праць з проблематики, робота з джерелами, відшукування вторинної інфор-мації, порівняння кількох феноменів, відстеження базових чи заданих потоків інформації тощо).

Традиційний обсяг таких курсових робіт не перевищує 20-30 сторінок стандартного друку. Вирішення наукових завдань ґрунтується на застосуванні фактологічно-аргументаційної вторинної моделі (акумуляція, порівняння, рідше – інтерпретація, коментар), а не первісних моделей синтезу нових концепцій чи будь-яких інших оригінальних логічних побудов. Надзвичайно продуктивними можуть і повинні стати курсові роботи, зорієнтовані на акумулювання та систематизацію різної статистичної інформації, а також присвячені здобуванню та інтерпретації соціологічних даних.

Таким чином, визначальні риси наукових студентських робіт на ІІІ курсі такі:

• орієнтація на провадження емпіричних досліджень та здійснення кількіс-ного аналізу отриманих даних;

• включення у структуру наукових робіт елементів якісного аналізу;

• переорієнтація від стихійного розуміння та реалізації науковості до усвідомленого і методологічно чіткішого здійснення наукової стратегії у роботі.

НАУКОВА РОБОТА БАКАЛАВРСЬКОГО РІВНЯ - СТУДЕНТІВ ІV КУРСУ

У своїх найзагальніших рисах ця наукова робота продовжує, розвиває та закріплює ті дослідницькі та початкові аналітичні навички, які були вироблені студентами роком раніше. Водночас зазначимо, що від попередньої курсової роботи наукова робота, що засвідчує і відповідає рівневі бакалавра, відрізняється:

• більшим обсягом;

• поглибленою аналітичністю;

• складністю проблеми, яка розглядається;

• свідомим застосуванням дослідницьких методів;

• ґрунтовним знанням наукової літератури з конкретної проблематики, свідченням чого є кваліфіковано зроблений у вступі чи у першому методоло-гічному розділі огляд спеціальної літератури.

Загалом обсяг бакалаврської роботи визначається характером проблеми, яка розробляється, але він не може бути меншим, ніж 35-45 друкованих сторінок.

Такий же обсяг повинна мати також бакалаврська робота у формі творчого захисту, яка від роботи, що її можна було писати на попередньому курсі, мала б відрізнятися більшою досконалістю і вагомістю запропонованого доробку, поглибленим теоретичним викладом та глибиною авторських критичних (теоретичних) міркувань, що об’єктивно мали б виникнути під час осмислення власних журналістських напрацювань.

ДИПЛОМНА РОБОТА (ДЛЯ СТУДЕНТІВ 5-ГО РОКУ НАВЧАННЯ)

Студент повинен чіткіше формулювати та глибше вирішувати наукове завдання, яке він ставить перед собою. Підвищення стандартів та вимог стосовно цих робіт відображається передусім у збільшенні обсягу робіт (таке дослідження вимагає не менше 50 стандартних друкованих сторінок).

Коли йдеться про творчий захист, то на цьому етапі вже буде недостатньо лише загального та принагідного обговорення певної теоретичної проблеми, пов’язаної із творчим доробком студента. Виникає необхідність осмислити його на ширшому науково-аналітичному тлі, застосувавши кілька наукових методів, які, принаймні у масштабах спеціального розділу (чи кількох теоретичних розділів), повинні скласти самостійну і повноцінну, хоч і відносно невелику наукову розвідку, пов’язану із тим колом проблем, які закономірно виникають при системному вивченні студентом власного твор-чого доробку.

МАГІСТЕРСЬКА ПРАЦЯ

В ієрархії студентських наукових робіт ця робота є найскладнішою та найвідповідальнішою. Оскільки в маґістратуру зможе потрапити після відповідних випробувань тільки незначне число з тих, хто починав навчання, то, відповідно, й вимоги до наукових праць, які завершуватимуть навчання в маґістратурі, будуть найсерйознішими.

Якщо студенти-магістранти мають на меті обрати роботу другого типу, то вони повинні усвідомлювати, що основою таких праць можуть стати лише творчі напрацювання найвищого ґатунку. Окрім того, студентам слід орієнтуватися на те, щоб у їхніх доробках домінував аналітичний спосіб викладу. Власне журналістська аналітика повинна стати основою чи відправною точкою для поглиблених чи розширених наукових пошуків, без яких неможливо уявити повноцінну та досконалу маґістерську працю (навіть у формі творчого захисту). Теоретико-аналітична частина магістерських робіт у формі творчого захисту повинна становити не менше половини загального обсягу праці, тобто обіймати щонайменше 40 друкованих сторінок (повний обсяг наукового дослідження повинен мати не менше 80 сторінок).

Коли ж говорити про специфіку власне наукових робіт традиційного типу, то треба відзначити, що вони мали б стати повноцінним і якісним наукових продуктом, створеним на основі попереднього досвіду написання студентських наукових робіт та доведеним до належного рівня за час інтенсивної праці в маґістратурі. Обсяг таких робіт повинен бути не меншим 80 друкованих сторінок, а його внутрішнє наповнення мають визначати ті обов’язкові елементи грамотно побудованого дослідження, які детально описані нижче.

Студенти також повинні пам’ятати, що магістерська праця вимагає обов’язкового включення у свою структуру ще одного елемента, якого могло не бути у роботах, написаних на ІІІ і IV курсах, - реферату-анотації обсягом 2-3 сторінки, написаної англійською чи німецькою мовами (детальніше обґрунтування суті та призначення анотації буде подано нижче).

МОНОГРАФІЯ

Монографія - це наукова праця, яка містить повне або поглиблене дослідження однієї проблеми чи теми, що належить одному або декільком авторам. Є два види монографій: наукові і практичні.

Традиційно склалась композиційна структура наукової монографії: титульний аркуш, анотація, перелік умовних позначень (при необхідності) вступ або передмова, основна частина, висновки або післямова, література, допоміжні покажчики, додатки, зміст.

Монографія призначена перш за все для вчених і має відповідати за змістом і формою жанру публікації. Особливе значення тут мають чіткість формулювань і викладу матеріалу, логіка висвітлення основних ідей, концепцій, висновків. її обсяг має бути не менший 6 друкованих аркушів. Вимоги до сутності викладу матеріалу в розділах монографії, аналогічні до вимог інших наукових публікацій з певними особливостями їх призначення.

Наукова монографія - це науково-дослідницька праця, предметом якої є вичерпне узагальнення теоретичного матеріалу з наукової проблеми або теми з критичним його аналізом, визначенням вагомості, формулюванням нових наукових концепцій. Монографія фіксує науковий пріоритет, забезпечує первинною науковою інформацією суспільство, слугує висвітленню основного змісту і результатів наукового, дисертаційного дослідження.

Наукову монографію характеризує єдність змісту і вона свідчить про науковий внесок здобувача в науку і розглядається як кваліфікаційна наукова праця. За цих умов вона заміняє дисертаційну роботу. Обсяг індивідуальної монографії здобувача наукового ступеня доктора наук, яка зараховується як дисертація, має становити не менше 10 авторських аркушів у галузі технічних і природничих наук і не менше 15 авторських аркушів у галузі гуманітарних і суспільних наук.

НАУКОВА ПРАЦЯ

Другий тип наукової монографії - це наукова праця, яка є засобом висвітлення основного змісту дисертації і однією з основних публікацій за темою дослідження, при цьому до неї висуваються вимоги:

-   обсяг - не менш як 10 обліково-видавничих аркушів;

-   наявність рецензій двох докторів наук, за відповідною спеціальністю;

-   наявність рекомендації вченої ради науково-дослідної установи або вищого навчального закладу;

-   тираж не менше 300 примірників;

-   наявність міжнародного стандартного номера ISBN.

ДИСЕРТАЦІЯ

Між дисертацією і монографією є певні відмінності:

По-перше в дисертації передбачається виклад наукових результатів і висновків, отриманих особисто автором.

По-друге, дисертація містить нові наукові результати, висновки, факти, а монографія може викладати як нові результати, так і методичні, технічні рішення, факти, які вже відомі.

По-третє, дисертація за вимогами ВАК має визначену структуру і правила оформлення, яких необхідно дотримуватись. До монографій таких вимог не ставлять.

По-четверте - дисертація, це рукопис, який зберігається в обмеженій кількості примірників у певних бібліотечних установах.

Дисертація виконується у відповідності з вимогами державних стандартів щодо друку та оформлення, чого не встановлюється для монографії і її структури.

НАУКОВА СТАТТЯ

Наукова стаття - є одним із видів публікацій, в якій подаються проміжні або кінцеві результати, висвітлюються конкретні окремі питання за темою дослідження, фіксується науковий пріоритет автора, робить її матеріал надбанням фахівців.

 Наукова стаття подається до редакції в завершеному вигляді відповідно до вимог, які публікуються в окремих номерах журналів або збірниках у вигляді пам´ятки автору. Оптимальний обсяг наукової статті (0,5 - 0,7 авт.арк.).

Рукопис статті повинен мати повну назву роботи прізвище та ініціали автора, анотацію (на окремій сторінці), список використаної літератури.

Стаття має просту структуру:

-   вступ (постановка наукової проблеми, актуальність, зв´язок з найважливішими завданнями, що постають перед Україною, значення для розвитку певної галузі науки і практики - 1 абзац або 5-10 рядків);

-   основні дослідження і публікації з проблеми, за останній час, на яких спирається автор, проблеми виділення невирішених питань, яким присвячена стаття (0,5 -2 сторінки машинописного тексту);

-   формулювання мети статті (постановка завдання) - висловлюється головна ідея даної публікації, яка суттєво-відрізняється від сучасних уявлень про проблему, доповнює або поглиблює вже відомі підходи; звертається увага на введення до наукового обігу нових фактів, висновків, рекомендацій, закономірностей або уточнення відомих раніше, але недостатньо вивчених. Мета статті випливає з постановки наукової проблеми та огляду основних публікацій з тем (1 абзац, або 5-10 рядків);

-   виклад змісту власного дослідження - основна частина статті. В ній висвітлюються основні положення і результати наукового дослідження, особисті ідеї, думки, отримані наукові факти, програма експерименту. Аналіз отриманих результатів, особистий внесок автора в реалізацію основних висновків тощо (5-6 сторінок);

-   висновок, в якому формулюється основний умовивід автора, зміст висновків і рекомендацій, їх значення для теорії і практики, суспільна значущість та перспективи (1/3 сторінки).

При написанні наукової статті слід дотримуватись певних правил:

-   у правому верхньому куті розміщується прізвище та ініціали автора; за необхідністю вказуються відомості, що доповнюють дані про автора;

-   назва статті стисло відбиває її головну ідею, думку (краще до п´яти слів);

-   ініціали ставлять перед прізвищем;

-   слід уникати стилю наукового звіту;

-   недоцільно ставити риторичні запитання; більше користуватись розповідними реченнями;

-   не перевантажувати текст цифрами при переліках тих чи інших думок, положень, вимог;

-   прийнятним у тексті є використання словосполучень переліку: «спочатку», «зрозуміло що», «на початку», «спершу», «потім», «дійсно», «далі», «нарешті», «по-перше», «по-друге», «можливо», «задумкою», «заданими», «між іншим», «в зв´язку з тим», «на відміну», «поряд з цим», тощо.

-   цитати в статті використовуються дуже рідко (можна в дужках зробити посилання на ученого, який вперше дослідив проблему);

-   усі посилання на авторитети подаються на початку статті, основний обсяг присвячується викладу власних думок автора;

-   стаття має завершуватись конкретними висновками і рекомендаціями та додається список використаних джерел.

Рукопис статті підписується автором і подається (разом з дискетою) до редакції у двох примірниках. В окремих випадках в науковій статті до фахових видань дається анотація (резюме) українською, російською і англійською мовами.

Вони є свідченням апробації науково-дослідної роботи. Слід сказати, що апробація наукової роботи на наукових конференціях, семінарах, є обов´язковою при написанні дисертації.

ТЕЗИ

Тези (від thesis - положення, твердження) - це коротко, точно, послідовно сформульовані ідеї, думки, положення наукової доповіді, повідомлення, статті або іншої наукової праці.

Тези доповіді - це опубліковані на початку наукової конференції (з´їзду, симпозіуму) матеріали попереднього характеру, що містять виклад основних аспектів наукової доповіді.

Обсяг тез може бути в межах 2-3 сторінки машинописного тексту через 1,5-2 інтервали.

Алгоритм тези можна подати так:

теза - обґрунтування - доказ - аргумент - результат - перспектива.

Тези доповіді, будь-якої наукової публікації оформляють згідно до вимог:

-   у правому верхньому куті розміщують прізвище автора та його ініціали та доповнюють відомостями про нього;

-   назва тез доповіді коротко відображає головну ідею, думку, положення (2-5 слів);

-   послідовність викладу змісту може бути наступна: актуальність, проблеми; стан розробки проблеми в науці і практиці; основна ідея, положення, висновки дослідження; основні результати та їх практичне значення. В тезах зазвичай не використовують цитати, цифровий матеріал.

Формулювання кожної тези починається з нового рядка, кожна теза має самостійну думку, висловлену в одному або кількох реченнях.

РЕФЕРАТ

Загальні вимоги

Реферат є самостійною письмовою науковою роботою, яку виконує студент. Тема реферату обирається вступником самостійно (за погодженням із передбачуваним науковим керівником). Тема реферату повинна відображати найважливіші проблеми, які пов'язані з обраною науковою спеціальністю. Зміст реферату повинен бути погоджений з передбачуваним науковим керівником.

Робота над рефератом передбачає поглиблене вивчення обраної наукової проблеми, сучасної літератури, а також засвідчує володіння навичками логічного аналізу та узагальнення матеріалу, його системного викладу.

Думки інших авторів та цитати повинні мати посилання на джерела в загальноприйнятому порядку.

Загалом текст реферату повинен бути від 10 до 30 сторінок друкованого тексту, виконаний у текстовому процесорі Microsoft Word, при цьому використовуються такі параметри: гарнітура Times New Roman, кегль 14, інтервал – 1,5 (на сторінці – 28-30 рядків). Реферат має бути зброшурований.

Вимоги до оформення

Реферат обов'язково повинен мати титульну сторінку, на якій розміщуються такі реквізити: Академія правових наук України, в наступному рядку – Науково-дослідний інститут інтелектуальної власності, в наступному – назва відділу.

Далі розміщується тема реферату, відомості про автора, місце й рік виконання реферату, науковий керівник (рецензент)

Вимоги до змісту

Структурними елементами реферату є план, вступ, викладення змісту теми (як правило, 2-3 глави), висновок, а також список основної, використаної при підготовці й написанні реферату, літератури та нормативно-правових документів.

План

План включає всі перераховані вище структурні елементи реферату, з указанням сторінок, на яких вони знаходяться. Основний зміст реферату розподіляється на глави чи розділи. Заголовки плану дублюються в тексті реферату.

Вступ

Вступ важливий змістовний елемент реферату. Форма його - довільна, але в ньому повинні обов'язково знайти відображення такі питання: обґрунтування вибору теми, оцінка її з точки зору актуальності та важливості, визначення її місця в існуючій правовій проблематиці, оцінка рівня і характеру розробки теми, зміст проблематики, яку автор вбачає в цій темі, формулювання мети й завдань дослідження в рефераті.

Основний зміст реферату

Основний зміст теми повинен бути самостійно виконаним – теоретичним та емпіричним дослідженням відповідно до проблеми, заявленої у назві реферату, узагальненням існуючої юридичної літератури, нормативних актів тощо з вказівкою на її застосування у сфері наукових інтересів автора реферату.

Висновок

У висновку необхідно дати коротке резюме викладеного у основній частині реферату, висновки, які зроблені відповідно до поставлених завдань, або посилання на методологічне застосування опрацьованого у рефераті матеріалу. Автор реферату повинен також вказати на ту частину змісту реферату, яка є його особистим доробком.

Список використаної літератури

Список використаної літератури повинен указувати на вивчені автором роботи, за якими може мати місце бесіда стосовно змісту реферату. Цей список має включати в себе як фундаментальні наукові праці, так і останні публікації з обраної теми, наявні у вітчизняній та зарубіжній літературі. Використана література обов'язково має знайти своє відображення в рефераті (шляхом аналізу та прямого цитування).

Вступники подають реферат разом з подачею документів для вступу до аспірантури.

анотація

Анотація - це стисла характеристика першоджерела, у якій перераховуються основні проблеми, розглянуті в ньому. Головна функція цього письмового наукового жанру - офіційно повідомляти про нові видання; у таких випадках анотація звичайно міститься на початку книги на звороті титульного аркуша або наприкінці її.

Анотацію відносять до стандартизованих жанрів письмового мовлення, тому що її композиційний пристрій досить стійко й складається із заголовної частини, у яку входять наступні дані: прізвище автора книги, назва книги, назва видання (для статті), вихідні дані видання (місце, час виходу із друку), обсяг публікації (кількість сторінок) і описової частини, що включає введення в тематику розглянутих у публікації питань, безпосереднє виклад теми з перерахуванням основних проблем, вказівка на цінність наукових проблем, їхню соціальну значимість, вказівку на прийняту в роботі методологію дослідження й, нарешті, опис змісту анотуємих добутків. Наприкінці звичайно вказується адресат даної анотації. [Error: Reference source not found]

Анотація є коротким (один параграф до 250 слів або менше) підсумком всієї публікації. Читаючи анотацію, повинна бути можливість визначити головні моменти публікації. Не зважаючи на те, що анотацію розташовано на початку публікації, простіше писати її після закінчення підготовки загального змісту публікації.

КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ

Треба вчитися правильно записати лекцію, вести короткий конспект, де би формувалися найбільш важливі моменти, основні положення, що викладаються лектором. Запис проводиться у спеціальному зошиті. При оформленні конспекту лекції потрібно залишати широкі поля, де студент може записати питання, які виникають в процесі слухання, щоб отримати на них відповідь при самостійній обробці матеріалу лекції, при вивченні рекомендованої літератури та безпосередньо у викладача в кінці лекції. Крім того, поля необхідні для дрібних графіків, пояснюючих схем і діаграм. На полях можна розмістити цитати, взяті з підручників або відновлені по пам’яті з вмісту лекції при обробці її конспекту. Складаючи конспект лекції, необхідно між рядками залишати значний інтервал. Це зв’язано з тим, що інколи виникає необхідність вписати один чи декілька рядків, взятих з інших джерел, які мають принципове значення. Відстань між рядками потрібна також для підкреслення слів чи цілих груп слів (таке підкреслення викликається необхідністю надати увагу даному місцю в тексті про наступному читанні). При конспектуванні основну інформацію слід записувати детально. Звичайно, слід записати матеріал, який лектор приводить на дошці, перенести в конспект його рисунки. Але треба пам’ятати, що основними є ті положення, логічні побудови, для доказу яких і робляться викладки. Ця робота допомагає зосередитися. Але вона сприяє запам’ятовуванню лише у тому випадку, коли студент розуміє матеріал, який викладають, або прикладає до цього максимум зусиль. Основні терміни, що повторюються найчастіше, можуть бути виділені як ключеві слова і позначені початковими буквами цих слів.

Найбільш зручно скорочувати слова по початковій частині, базуючись на корені. Наприклад, коефіцієнт (коеф.), однократний (однокр.). В окремих випадках зручно скорочувати записи латинським алфавітом: максимум (max), мінімум (min), температура (t), або з використанням еквівалентних виразів чи слів англійської мови, наприклад: якщо (if), змінний (var), постійний (const). Скорочений запис лекції економить сили і час. Але необхідно враховувати два моменти:

1. Занадто скорочене слово може ускладнити подальшу роботу з конспектом;

2. Скорочення багатьох слів підряд, особливо коли це супроводжується вилученням закінчень, приводить до втрати структури фрази: стають не зрозумілими відмінки, роди та числа слів. Тому скорочені слова слід чергувати з нескороченими, або з тими, в яких при скорочені збереглися закінчення.

В процесі самостійної роботи над лекцією вигідним є використання логічних схем. Вони в наочній формі розкривають зміст і взаємозв’язок категорій, законів, понять, найбільш важливих факторів,загальні закономірності при вивченні хімічних властивостей речовин.

ЗМІСТ

План включає вступ, викладення змісту теми (як правило, 2-3 глави), висновок, а також список основної, використаної при підготовці й написанні реферату, літератури та документів, з указанням сторінок, на яких вони знаходяться. Основний зміст реферату розподіляється на глави чи розділи. Заголовки плану дублюються в тексті реферату.