1.3. Контекстуальний метод

У творчості Вентурі прослідковується усвідомлене бажання пов'язати нові споруди з історичним міським оточенням, не зіпсувавши його новими включеннями, відчути міський контекст майбутніх будівель. Іноді цей напрям називається контекстуалізм. Звернення до історичних форм в постмодернізмі ніколи не носить характеру прямого цитування, замість цього з'являється гра в натяки на прообрази, зашифрована символіка і складні асоціації.

У підтверджені цього хочу навести цитату з інтерв'ю Роберта Вентурі московському архітекторові: "Ідея навчитися чогось у однієї речі мені цікава набагато менше, ніж у спектру речей. Ми вчимося на досвіді різних культур і міст. Іноді відвідуємо геніальну будову і вона приводить нас в справжнє захоплення, але часто ми усвідомлюємо, що контекст, в якому вона знаходиться, надихає не менше, а можливо і більше, ніж сама ця будова " [5].

Таким проектом Вентурі стало нове крило Національної Галереї в Лондоні, в якому він іронічно повторює класичні форми основної будівлі. Там цікавий історичний зв'язок між декором і глибиною. Розширення Національної галереї

( рис.22 - 23) (за проектом Р. Вентурі і Д. Рауха в 1983 р. прибудовано ліве крило до будівлі) за рахуное розташування її на головній площі міста - Трафальгар-сквер - висувало до авторів дуже жорсткі вимоги "сумісності" з історичним середовищем, і вони з ними впоралися. Прибудова пов'язана з основним вікторіанським обсягом музею габаритами і висотою, а її членування подані в схематизованих класичних пропорціях. Інтер'єри аскетичні і повністю підпорядковані експозиційним цілям. Любов постмодерністів до "знаків і письмен" (метод символізму) отримала втілення лише в новій сходовій клітці, на стінах якої чудовим латинським шрифтом висічені імена майстрів ренесансу.

Схожі між собою віли Джексон-хаус в Колорадо(рис.24 - 26) і Такер-хаус в Кантонахе (рис.27.) яскраво виражають метод контексту. Вони настільки вдало вписані в навколишню природу, ніби стоять на своїх місцях вже сторіччя.

Та поряд з оманливою простотою, будинки наділені яскравою індивідуальністю. Квадратні в плані, вони вінчаються великими пірамідальними дахами-шапками, в яких прорізані круглі або напівкруглі вікна (" бичачі" очі).

Протиріччя в архітектурі, які є невід’ємною частиною всієї творчості Вентурі, в даних об’єктах виражається в наступному - закруглені форми вікон плавністю своїх обрисів контрастують з гострими кромками покрівель. Будинки нагадують собою великі, окаті гриби. У їх формах вкладено інтригуючий парадокс: з одного боку, пізнавання до болю знайомих повсякденних деталей, з іншого - ці деталі постають у новому, несподіваному світлі. Масштабність вікон міняється від великих площ засклення до подрібненого штрихування палітурок на різних поверхах [ 7].

За плануванням будинки в цілому носять досить традиційний характер, незвичайно лише те, що вітальні в них винесені на верхні поверхи під покрівлю, де гарно оформлений простір з вікнами закруглених обрисів.

Цей метод також прослідковується в проекті висотного житлового будинку Ділворт Хаус( рис.28 - 30 ), який доповнить ансамбль площі Washington Square. Він замінить особняк колоніального стилю, побудований там для мера міста в 1950-і рр..

Знесений будинок вибивався з класичної міської забудови своїм "приміським" виглядом. Комплекс, запроектованний Вентурі, облицьований бурим піщаником і вапняком, буде краще поєднуватися з оточуючими будівлями[ 8].