Критерії допустимості застосування методів психологічного впливу у правозастосовчій практиці
Як на мою думку, то за рівнем дотримання законодавчо закріплених правових норм суспільство умовно поділяється на три категорії осіб: законослухняні (І категорія), незаконослухняні (ІІ категорія) і пересічні (ІІІ категорія) громадян. Під адекватними методами психологічного впливу ми розуміємо ті методи, що, по-перше, застосовуються у відповідності зі ступенем законослухняності того чи іншого члена суспільства, тобто в залежності від того, до якої категорії громадян відноситься дана особа; по-друге, залежать від скоєного особою протиправного вчинку; по-третє, визначаються професійною підготовкою, досвідом роботи та навичками слідчого; по-четверте, відповідають ступеню прояву того чи іншого (правового чи протиправного) вчинку.5
Що стосується основних характеристик життєдіяльності людини, то науковцями було виокремлено такі три складові: матеріальна (Мс), фізична (Фс) і емоційно-почуттєва (Е-Пс), – співвідношення і часткова участь яких визначають стиль поведінки і рівні взаємодії членів суспільства у функціональній системі “об’єкт-суб’єкт-середовище”.6
Критеріями правомірності є:
орієнтування використовуваних методів на дотримання норм законності, моралі і професійної етики;
відповідність методу морально-етичному положенню громадянина та особливостям ситуації, що склалася;
орієнтування на досягнення гуманних, соціально схвалюваних цілей;
досягнення правильного розуміння об'єктом впливу соціального і юридичного смислу ситуації, що чи помсти з боку певних осіб (родичів, односельців, співучасників злочину тощо), небажання розголосу події чи інтимних сторін життя.
Розмірковуючи над тим, що застосування прийомів та засобів психологічного впливу не має нічого спільного з неправдою, перекрученням, фальсифікацією тощо, напрошуються такі висновки, а саме:
по-перше, в основі більшості прийомів психологічного впливу знаходиться така властивість, як вибірковість, тобто диференційоване реагування об’єкта не на всю інформацію, а тільки на таку, що має особистісне значення та приховується;
по-друге, застосування засобів та прийомів впливу не ґрун-тується на дезінформації, а є наслідком невірної оцінки та тлума-чення злочинцем конкретної ситуації спілкування;
по-третє, застосування тих чи інших прийомів впливу не призводить до самообмови, бо на момент реакції об’єкта слідчий, як правило, ніяких дій не виконує і ні про що не запитує.
Заключна частина (5 хв)
Здійснення логічних висновків про основні поняття, положень, що були розглянуті;
Повідомлення про досягнення запланованої теми, завдань лекції, оцінка спільної взаємодії зі студентами;
Коротке повідомлення питань, проблем, що будуть розглядатись у наступній лекції у взаємозв’язку з висвітленими питаннями та проблемами;
Подяка студентам за увагу.
1 В. Г. Андросюк, Л. І. Казимиренко, Я. Ю. Кондратьєв та ін. – Юридична психологія: Підруч. для студ. юрид. вищ. навч. закл. і фак. /. - К: Видавничий Дім «Ін Юре», 1999. – С.63
2 Корнєв О.М. Межі застосування психологічного впливу в процесі розкриття та розслідування злочинів. – Вісник Академії адвокатури України. – 2008 - №1 – С. 105 – 108
3 О. В. Бишевець .До проблеми застосування психологічного впливу на досудовому слідстві / Бюлетень Міністерства юстиції України. - 2005. - N10. – С. 142 - 148
4 Коновалова В. О., Шепітько В. Ю. Юридична психологія: Підручник. — 2-ге вид., перероб. і доп. — Х.: Право, 2008. – С.42
5 Любичев С.Г. Этические основы следственной тактики. – М.: Юрид. лит. 1980. – С.89
6 О. В. Бишевець . До проблеми застосування психологічного впливу на досудовому слідстві / Бюлетень Міністерства юстиції України. - 2005. - N10. – С. 142 – 148
