1. Поняття і види методів психологічного впливу.

Починаючи розгляд цього питання, необхідно з’ясувати, що саме розуміється під психологічним впливом. Так, у загально – правовому сенсі під впливом розуміється дозвіл, спонукання або примус до виконання чи невиконання певних дій, що проводиться певним чином та з метою регулювання на основі юридичних норм взаємин певних осіб, органів і організацій .¹

Визначення психологічного впливу потрібно ґрунтувати на аналітичному підході.

Функційний аналіз визначає, на що спрямовано вплив, яка його результативність. Психологічний вплив реалізує п’ять головних функцій:

1.Інформаційна – будь-який психологічний вплив передбачає передачу та засвоєння інформації, яка вкрай потрібна усім учас-никам взаємодії.

2. Емоційна – здійснення впливу задля появи певних емоцій або посилення дії інформації шляхом її емоційного супроводження.

3. Сприймання та розуміння – в процесі впливу відбувається розуміння побажань, які висловлює суб’єкт, та можливостей певних змін з боку об’єкта.

4. Регулююча – за допомогою (і в результаті) впливу змінюється не тільки внутрішній, але й зовнішній (поведінка) світ об’єкта впливу.

5. Координація та кооперування – за допомогою впливу узгоджується спільна діяльність об’єкта та суб’єкта взаємодії.

Генетичний аналіз дозволяє зрозуміти ті чинники психологічного впливу, які врешті-решт спрямовані на зміну психіки об’єкта впливу, визначити чинники, які гальмують розвиток особистості.

На думку М.П. Хайдукова психологічний вплив реалізується в таких конкретних формах:

- насильства, якщо воно протиречить волі та бажанню особи і спрямоване на обмеження її прав, волевиявлення поведінки, самостійності в прийнятті рішень;

- погодження, якщо воно не протирічить потребам та волі об’єкта, навіть коли обмежуються його права та свободи щодо вибору поведінки;

- припустимо – правомірній, якщо вплив не узгоджується з волею та потребами особи, але не обмежує вибору її поведінки.

У теорії оперативно-розшукової діяльності, наприклад, під психологічним впливом розуміється активна цілеспрямована діяльність оперативного працівника, спрямована на зміну параметрів психіки об’єкта оперативної уваги, котрі визначають способи поведінки останнього.

У своїх дослідженнях В.В. Бедь визначив такі методи психологічного впливу:

• приклад,

• переконання,

• рефлексія,

• навіювання.

І.Є. Биховський пропонує класифікувати тактичні прийоми психологічного впливу на чотири групи, що спрямовані на:

• приховування намірів відносно мети впливу;

• створення в учасників досудового слідства уявлення про майже повну поінформованість відносно обставин вчиненого злочину і наявність доказів, що викривають злочинця;

• створення в учасника досудового слідства уявлення про те, що інші учасники дали правдиві свідчення .

Провівши аналіз наведених наукових думок щодо методів психологічного впливу, Ю.В. Чуфаровський додав до них постановку й варіювання розумових питань.

Аналізуючи наукові джерела, вивчаючи погляди різних авторів на питання класифікації методів психологічного впливу у діяльності працівників оперативних підрозділів ОВС, я виявила, що кожен із них пропонує свою градацію прийомів і засобів впливу. Спробуємо об’єднати запропоновані класифікації у вигляді упорядкованої структури: відповідно до законодавства, за способами здійснення, за стилем розмови, за ступенем конфліктності, за тактикою впливу на опитувану особу та за інформаційно-пізнавальним значенням.

Таким чином, спираючись на аналіз думок науковців та проведене опитування оперативних працівників, виведу власну класифікацію методів психологічного впливу, що можуть бути використані під час отримання оперативно-розшукової інформації:

1) за способами здійснення: вербальний, невербальний;

2) за стилем розмови: спонукання, співробітництво, конфронтація;

3) відповідно до зоконодавства: правомірний, неправомірний (психічне насильство, погрози у застосуванні фізичного насильства, шантаж, обман, введення в оману);

4) за ступенем конфліктності: конфліктний, безконфліктний;

5) за завданнями, що вирішуються: попередження, розкриття злочинів;

6) за психічним явищем, на яке спрямований вплив: вплив на мотиваційну сферу особистості, пізнавально-інтелектуальну сферу особистості, емоційно-вольову сферу особистості;

7) за тактикою впливу на опитувану особу: переконання, навіювання, психологічна пастка, рефлексії, пред’явлення доказів та ознайомлення з фрагментами звукозапису іншої опитаної особи, постановка й варіювання розумових питань, роз’яснення, гра на почуттях, використання психологічних особливостей особистості опитуваного, використання ефекту раптовості, «припущення легенди», «вільна розповідь», використання внутрішніх протиріч людини з метою викриття повідомлення неправдивої інформації, поєднання форсованого (прискореного) та уповільненого темпів опитування, прийоми надання допомоги особам, які повідомляють інформацію для відновлення у них пам’яті забутих подробиць і конкретних обставин події, та правильне відтворення сприйнятого;

8) за інформаційно-пізнавальним значенням: збудливий, стимулюючий, корегуючий.

Під механізмом психологічного впливу слід розуміти процедуру вибору того чи іншого методу і варіанту поведінки та процес проходження впливаючого стимулу від суб'єкта до об'єкта і зворотного зв'язку між ними. Його структура складається з таких чинників:

1) особливості особистості;

2) специфіка об'єкта впливу як конкретної соціальної одиниці (підозрюваного, звинувачуваного, свідка, потерпілого, малої групи, натовпу) ;

3) особливості каналу проходження стимулів від суб'єкта до об'єкта та реалізації обраного методу

Найбільш розповсюдженими серед психологічних бар’єрів є: мотиваційний, інтелектуальний, емоційний, вольовий.

Лише після подолання зазначених бар'єрів психологічний вплив стає принципово можливим, а вибір методу в подальшому залежить від позиції особи, що стала об'єктом уваги.

Більш коректною є наступна класифікація методів психологічного впливу, яка здійснена В. Г. Андросюк.