Етика Буддизму

Буддійська етика побудована на засадах незавдання шкоди та помірності. Виховання при цьому спрямоване на розвиток моральності (сіла), зосередженості (самадхі) та мудрості (пання). За допомогою медитації буддисти пізнають механізми роботи розуму та причинно-наслідкові зв'язки між тілесними та психічними процесами.

Благородний шлях до спасіння включає 8 кроків:

Правильне розуміння сутності вчення.

Правильне прагнення до спасіння.

Правильна думка.

Правильна мова, позбавлена образи.

Правильна дія.

Правильний спосіб життя.

Правильне зусилля.

Правильна концентрація.

В буддистській етиці існує 10 невмілих вчинків, які приводять до страждань, як самого буддиста так і оточуючих його осіб. Їх розділено на три категорії: тілесні, словесні та духовні невмілі вчинки. До тілесних відносяться: вбивство, крадіжка та помилкові сексуальні відносини (подружня зрада, педофілія та інше). Словесні невмілі дії: брехня, сіяння розбрату (розмови, які ведуть до сварок), образливі слова та безглузда розмова. Духовними невмілими діями є: користолюбство, недоброзичливе ставлення до інших та невірні погляди.

Буддизм різко підсилив саме етичний момент у своїй доктрині, перетворивши етику у фундамент усієї системи вистав і норм поведінки. Подолати авідью, тобто осягти буддійське знання, саме й означало прийняти жорстко фіксований етичний стандарт як основу основ повсякденного існування. У першу чергу це стосувалося релігійно активних адептів буддизму, тобто ченців, свідомо й цілеспрямовано стремившихся до нірвани. У ранньому варіанті буддизму (Хінаяна, або «Вузький шлях до порятунку», «Малий шлях») саме вони й становили спочатку основний контингент прихильників і послідовників Гаутами Шакьямуні. Принаймні в Індії, до переміщення в інші країни (Цейлон, Індокитай) на рубежі нашої ери, буддизм Хінаяни був навчанням ченців і насамперед для них, що помітно обмежувало його можливості, незважаючи на активну підтримку таких всесильних правителів, як Ашока.

Кодекс поведінки, що жадала досягтися нірвани буддійського ченця зводився головним чином до дотримання строгих норм етики. І перші п'ять основних обітниць (ідентичні тим, що були й у джайнов), і всі інші заборони й обмеження зводилися переважно до цього. У чому ж був зміст настільки широкого й строгого проходження по шляху етичних рекомендацій і заборон? Як уже говорилося, у законі карми. Якщо для джайнов карма була липкою матерією (що ніяк не знімало її етичного змісту й не знижувало високого етичного стандарту джайнізму), то буддисти, як і вся давньоіндійська традиція, розглядали карму як суму чеснот і пороків даного індивіда, причому не тільки в його нинішньому житті, але й протягом усіх його колишніх перероджень. Властиво, саме ця сума, що складався з відомого (поточне життя) і безлічі невідомих (минулі переродження), давала той самий підсумок, який в остаточному підсумку й визначав готовність даного індивіда досягтися нірвани, тобто той ступінь непомутніння свідомості, яка сприяла або перешкоджала сприйняттю й тим більше реалізації навчання Будди у всій його повноті й завершеності, аж до досягнення кінцевої мети ревного ченця.

Буддійська концепція карми несла на собі відбиток властивого саме буддизму акценту на етичну норму: під кармою розумілися не стільки взагалі дії, скільки свідомі вчинки або навіть наміру, моральні (кусала) і аморальні (акусала). Існувала докладно розроблена систематизація різних типів свідомості, що сприяли народженню як позитивної, так і негативної (шкідливої) карми. Серед них як вершини виділяються кілька типів завершальної, неземної свідомості, свідомості мудрості, мета якого, як і в джайнов, взагалі позбутися карми й тем забезпечити можливість досягнення нірвани.

Закон карми в його буддійській інтерпретації зіграв величезну роль у зміцненні етичного стандарту мирян, що підтримували буддизм. Нехай вони не стають на шлях ченців і не прагнуть до нірвани - кожному свій час. Але нехай кожний добре усвідомлює, що в сьогоднішньому житті він може й повинен закласти фундамент своєї майбутньої карми, причому такий, володіючи якої, він міг би в наступних переродженнях розраховувати мати незамутнена свідомість і реальна шанси на нірвану. А для цього кожний повинен виробляти й культивувати в собі такі форми свідомості й поводитися таким чином, щоб позитивна карма збільшувалася, а негативна слабшала. Властиво, це не було відкриттям буддизму. Але буддизм зробив на цьому різкий акцент. Досить помітити, що буддисти строго дотримували принципу ахімси. І не тільки ахімса, але й принцип неспричинення зла й навіть непротивлення злу насильством став одним із провідних етичних постулатів буддизму, як потім і індуїзму.