34.34.34.34.34.34.34.34.34.34.34.34.34. Види туманів (адвективні, радіаційні, змішування, випаровування), умови їх утворення.

Радіаційний туман (туман випромінювання) викликається поступовим охолодженням шару повітря від поверхні, що віддала тепло шляхом випромінювання. Утворенню радіаційного тумана сприяє ясна, тиха або зі слабким вітром погода. Улітку, вночі і над ранок над низькими і сирими місцями утвориться низький радіаційний туман потужністю до 2 м. Узимку і восени радіаційний туман досягає висоти 2000 м і зберігається кілька днів.

Адвективний туман (туман переміщення) утворюється при переміщенні теплого повітря на холодну поверхню. Цей туман охоплює великі площі і поширюється на значну висоту. Прикладами адвективних туманів можуть бути тумани, що виникають у холодний час року при русі повітря з низьких широт у високі, літні тумани над північним морями, що викликані приходом теплого повітря з континенту, приморські тумани — результат приходу узимку теплого повітря з моря на холодну поверхню і т.п.

Туман змішування виникає при змішанні двох мас повітря з різною температурою, близьких до насичення.

Туман випаровування утворюються під впливом випаровування з теплої вологої поверхні у відносно холодне повітря.

35.35.35.35.35.35.35.35.35.35.35.35.35.35. Атмосферний тиск: поняття, закономірності і причини його зміни з висотою та по горизонталі.

Тиск атмосфери – це сила, з якою тисне на одиницю поверхні стовп повітря, що простирається від поверхні землі до верхньої границі атмосфери.

Швидкість зменшення тиску атмосферного повітря з висотою називають вертикальним баричним градієнтом (g).

Оскільки з підняттям у висоту атмосферний тиск зменшується, то за законами фізики відбувається рух повітря від шарів з вищим тиском, до шарів з нижчим тиском (за дії g). З цієї причини повітря повинно було б піти з поверхні Землі у світовий простір. Проте цього не відбувається через те, що маса атмосфери силою гравітації притягується до Землі з такою ж силою, з якою сила баричного градієнта «відриває» атмосферу від Землі.

Горизонтальний баричний градієнт — зміна тиску на одиницю відстані убік зменшення тиску, у напрямку, перпендикулярному до ізобари. За одиницю відстані приймається 100 км. Чим більше баричний градієнт, тим густіше ізобари.

36.36.36.36.36.36.36.36.36.36.36.36.36.36. Принципи дії приладів для вимірювання атмосферного тиску.

Станційний чашковий барометр це ртутний барометр, у якому атмосферний тиск врівноважується масою стовпа ртуті у вертикальній скляній трубці. В залежності від коливань тиску висота стовпа ртуті в трубці також змінюється. По цій висоті і визначається тиск повітря. Барометр оснащений пристосуваннями для відліку показань з точністю до 0,1 мм або мбар.

Анероїд означає «безповітряний», що вказує на принцип дії приладу. Прийомною частиною анероїда є анероїдна коробка.Якщо атмосферний тиск збільшується, то коробки стискується, якщо ж тиск зменшується, те пружина розсовує коробку.

Барограф. Для безупинного запису атмосферного тиску служить барограф. Його прийомною частиною є стовпчик з декількох анероїдних коробок (бароблок), закріплених одна на іншій. На кінці стрілки барографа укріплене перо, що записує коливання тиску на стрічці, закріпленій на барабані, що обертається годинним механізмом.

37.37.37.37.37.37.37.37.37.37.37.37.37.37. Поняття про баричні поверхні, ізобари та градієнти тиску (вертикальний, горизонтальний баричні градієнти, повний градієнт тиску).

Просторовий розподіл атмосферного тиску називають баричним полем. Його можна зобразити ізобаричними поверхнями, що проходять через пункти з однаковим атмосферним тиском.

Лінії, що утворяться від перетинання ізобаричних поверхонь з поверхнею рівня моря (або будь-якого іншого рівня), називаються ізобарами.

Швидкість зменшення тиску атмосферного повітря з висотою називають вертикальним баричним градієнтом (g).

Горизонтальний баричний градієнт — зміна тиску на одиницю відстані убік зменшення тиску, у напрямку, перпендикулярному до ізобари

повний градієнт тиску - вектор, що направлений по пенпендикуляру до ізобаричної поверхні в сторону зменншення.

38.38.38.38.38.38.38.38.38.38.38.38.38.38.38. Причини виникнення вітру і зміни його характеристик (вплив сили горизонтального баричного градієнту, сили Коріоліса, відцентрової сили і сили тертя земної поверхні на швидкість, силу та напрям вітру).

Рух повітря відносно земної поверхні, у якому переважає горизонтальна складова, називається вітром

Вітер виникає в наслідок неоднорідності атмосферного тиску в різних точках земної поверхні і атмосфери. Тобто безпосередньою причиною виникнення вітру є сила горизонтального баричного градієнту.

Дія відхиляючої сили обертання Землі (сила Коріоліса) впливає на напрямок вітру, але не впливає на його швидкість. Під впливом обертання Землі повітря, що рухається, відхиляється від напрямку баричного градієнта в північній півкулі вправо, а в південному вліво.

Отже сила тертя має зворотній напрямок руху повітря і змінює як напрямок вітру, так і його швидкість (зменшує).

39.39.39.39..39..39..39..39..39..39..39..39..39.39. Принципи дії приладів для вимірювання характеристик вітру.

Прилади для вимірювання швидкості вітру називаються анемометрами, для визначення швидкості та напрямку – анеморумбометрами, а деякі з них – вітромірами.

На метеорологічних станціях для визначення напрямку, швидкості та поривчастості вітру близ поверхні землі служить флюгер, що встановлюється на висоті 10 – 12 м над земною поверхнею

Анемометри призначені для вимірювання швидкості вітру за невеликі проміжки часу . Приймальною частиною анемометру служить хрестовина (вертушка) з чотирма а півсферами, що обертаються в горизонтальній площині.

41.41.41.41.41.41.41.41.41.41.41.41.41.41.41. Поняття про погоду і клімат. Основні кліматоутворюючі фактори

Погода — стан атмосфери в якому-небудь місці в даний момент або за короткий проміжок часу, наприклад за добу (погода доби).

Клімат — багаторічний режим погоди, обумовлений сонячною радіацією, характером поверхні, що підстилає, і пов'язаної з ними циркуляцією атмосфери.

Головна роль у формуванні клімату належить сонячної радіації.

Підсилююча поверхня — другий з двох найважливіших факторів формування клімату.

42.42.42.42.42.42.42.42.42.42.42.42.42.42.42. Повітряні маси (теплі, холодні), їхні властивості, особливості та умови утворення.

Повітряні маси – це відносно однорідні маси повітря, що поширюються на кілька тисяч кілометрів у горизонтальному напрямку і на кілька кілометрів у вертикальному.

Теплими називають повітряні маси, що переміщаються з більш теплої поверхні на більш холодну; холодні повітряні маси, навпаки, переміщаються з більш холодної поверхні на більш теплу.

Холодна повітряна маса, що приходить на більш теплу поверхню, прогрівається від неї, вертикальний температурний градієнт зростає, і повітряна маса звичайно стає хитливою. Виникає термічна конвекція, утворяться конвективні хмари, випадають зливові опади.