Гранітно-степове Побужжя

У північному регіоні Миколаївщини розташовується своєрідна перлина України, гірська країна серед українського степу - Гранітно-степове Побужжя.

Гранітно-степове Побужжя - це унікальний природний ландшафт створений виходами південних відрогів Українського кристалічного щиту, які утворюють каньйони та пороги Південного Бугу, Мертвоводу, Великої Корабельної, Бакшали, де збереглися заплавні та байрачні ліси серед розораного степу. Південний Буг тече тут у крутих кам’янистих берегах, утворюючи вузьку каньйоноподібну долину з величезними гранітними скелями, порожнистим руслом, водограями та островами.

Гранітно-степове Побужжя - одна з найдавніших ділянок суші Євразії, яка відіграла роль одного із центрів видоутворення Причорномор'я. Ця місцевість не занурювалась у морські глибини більш ніж 60 мільйонів років, завдяки чому на території збереглась значна кількість унікальних об’єкті живої природи.

Гранітно-степове Побужжя має численні історичні, археологічні, архітектурні, військові, культурні та інші пам'ятки, зокрема пов'язані з історією українського запорозького козацтва, музеї місцевого значення. 98 археологічних пам'яток датуються від 30 тис років до н. е. до раннього середньовіччя. Пороги, що до нашого часу збереглися на Південному Бузі, мають місцеву назву брояки. З ними, як і з багатьма островами та скелями, пов'язана значна кількість запорозько-гайдамацьких легенд, переказів. Це зокрема Бузький Гард – урочище з однойменним порогом.

У складі місцевої флори нараховується близько 1000 видів судинних рослин, 40  видів ссавців, 190 видів птахів, 32 види риб. Чисельність видів комах оцінюється в 11000 видів. З цього різноманіття більш ніж 150 видів занесено до Червоної книги України, Європейського Червоного списку, Червоного списку IUCN, списків Бернської конвенції, а також регіонального охоронного списку Миколаївської області і знаходяться під особливою охороною. 13 рослинних угруповань занесені до Зеленої книги України.Рішенням обласної ради від 18.03.94 року №27 на зазначеній території створений регіональний ландшафтний парк "Гранітно-степове Побужжя".

Основними завданнями парку є збереження природних та історико-культурних комплексів та об'єктів, створення умов для ефективного туризму та рекреації, здійснення еколого-освітньої роботи, проведення наукових досліджень і моніторингу навколишнього середовища.

В межах парку знаходиться водно-болотне угіддя “Бузькі брояки”, яке відповідає восьми критеріям Рамсарської конвенції як водно-болотне угіддя (ВБУ) міжнародного значення.

Родзинкою "Гранітно-степового Побужжя" є наявність природних річкових порогів і теплої води протягом 6 місяців на рік, що створює ідеальні умови для рафтингу, водного слалому і водних туристичних маршрутів. 40-50 метрові скелі збирають чисельних скелелазів, заплавні ліси створюють тінь і прохолоду в літню спеку, що приваблює міських жителів Одеси, Миколаєва, Кіровограду на тури вихідного дня.

В серпні 2008 року регіональний ландшафтний парк "Гранітно-степове Побужжя " зайняв 5 місце у загальнонаціональному проекті „7 природних чудес України” і був визнаний одним з найкращих в Україні.

Указом Президента України від 30.04.09 № 279/2009 на території Миколаївської області, на базі регіонального ландшафтного парку «Гранітно-степове Побужжя» створено національний природний парк "Бузький Гард».

Тилігул

На  межі Миколаївської та Одеської областей знаходиться Тилігульський лиман і вважається одним з найчистіших серед лиманів Північно-Західного Причорномор’я.

Рішенням Миколаївської обласної ради від 28.04.95 р. № 8 створено регіональний ландшафтний парк “Тилігульський”.

Територія заповідного об’єкту включає узбережжя та прилеглі акваторії Тилігульського лиману в межах Ташинської, Краснопільської, Анат оліївської, Червоноукраїнської та Коблевської сільських рад Березанського району Миколаївської області загальною площею 8195,4 гектара. До його складу також увійшов орнітологічний заказник місцевого значення “Пониззя Тилігульського лиману”.

Парк забезпечує збереження цінних природних комплексів та історико-культурних об’єктів Тилігулу, умови для організованого туризму і відпочинку, проведення наукових досліджень, пропаганду екологічних знань.Як унікальний природний комплекс Тилігульський лиман включено до переліку водно-болотних угідь, що мають міжнародне значення, головним чином, як середовище існування водоплавних птахів.

Його довжина сягає 80 км, ширина - до 4,5 км, максимальна глибина - 21,2 м, прозорість води - до 7 м. Це самий глибокий і прозорий лиман нашого регіону, який відділений від моря широким піщаним пересипом. Їх з’єднує лише штучно створений

 

У заповідному об’єкті добре збереглась природна рослинність, яка представлена травянистими болотами, засоленими луками, солончаками і солонцями, справжніми та кам’янистими степами, деревно-чагарниковими заростями. В районі Ташинської затоки та гирла річки Царега знаходиться один з найбільших на півдні України цілинних степових масивів.

Це вплинуло на багатство флори узбережжя Тилігуьського лиману, яка нараховує близько 620 видів судинних рослин. У складі флористичних комплексів парку - велика кількість рідкісних і зникаючих видів, занесених до Червоної книги України: голонасінник одеський, підсніжник Ельвеза, пізньоцвіт анкарський, зозулинець болотний, морковниця прибережна, пустельниця головчаста, сон чорніючий, ковили волосиста, Лессінга, українська, Граффа і шорстка, тюльпани Шренка та бузький, шафран сітчастий, дрік скіфський, рястка Буше.

С еред рослин, які потребують регіональної охорони - льонок великохвостий, півники солелюбні, ломиніс цілолистий, яблуня рання, горицвіт весняний, белевалія сарматська, чебрець молдавський, валеріана пагононосна, тринія багатостеблова та інші.

На території парку зростає багато західнопричорноморських і причорноморських ендемічних видів: астрагал блідий, пустельниця жорстка, льонок Біберштейна, китятки молдавські, льон лінійнолистий, глід Попова, мінуарція бузька, юринея короткоголова, волошка Маршалла, залізняк гібридний, пижмо одеське. Вони представляють унікальний вапняковий субкомплекс Одеського флористичного району.

Усього на лівобережжі лиману виявлено 17 видів судинних рослин, які занесені до Червоної книги України, 4 - до Європейського червоного списку, 7 - до Світового червоного списку або Червоної книги МСОП, ще 2 види - до Бернського списку.

Наявність широкого спектру змін солоності води та рівневого режиму Тилігульського лиману зумовили формування складних комплексів водних мешканців - від прісноводних до морських. У кінці XVIII сторіччя сюди, згідно історичним свідоцтвам, заходила “червона” риба, скумбрія, ставрида та навіть тунець, тобто лиман мав постійний зв'язок з морем. Пізніше він став ізольованим. Усього ж у лимані в різні роки його існування було зареєстровано 56 видів риб. Сьогодні тут мешкає не більше 30 представників іхтіофауни.

Тилігул - місце масового гніздування та концентрації птахів під час сезонних міграцій. На піщаних островах та косах з невисокою трав’янистою рослинністю тут часто гніздяться крячки річковий, рябодзьобий і малий, коловодник звичайний, чоботар, кулик-довгоніг, пісочники морський та малий, рідше кулик-сорока і дерихвіст лучний. Серед заростей очерету, переважно у верхній частині лиману, виводять потомство лиска, крижень, гуска сіра, лебідь-шипун, різні види чапель, косар та коровайка. У норах та берегових обривах влаштовують свої гнізда красені галагази та екзотичні сиворакші.

З агальна чисельність птахів, що зупиняються на прольоті в межах лиману та його узбережжя, іноді сягає 30000 особин. Сезонні скупчення утворюють переважно крижень, лиска, попелюх, гуска білолоба, мартини звичайний, малий і жовтоносий.

Серед інших тварин, що перебувають під охороною держави, тут мешкають бджола-тесляр звичайна, сколія степова, поліксена, подаліpій, махаон, дибка степова, волочниця велетенська, красотіл пахучий, жовтобpюх та Палласів полоз, горностай, тхір степовий, борсук, видра річкова тощо.

Територія заповідного об’єкту має важливе культурне значення. На узбережжі лиману виявлено низку поселень епохи пізньої бронзи, античної доби, черняхівської культури. Тилігул був одним із районів найбільш ранньої українсько-козацької колонізації. Він здавна використовувався людьми для вилову риби та мореплавства.

На пересипі лиману, вздовж узбережжя Чорного моря, розміщений кліматичний курорт “Коблеве” з відповідною інфраструктурою. Важливим ресурсом для розвитку цього рекреаційного комплексу є лікувальні грязі Тилігулу. Їх запаси перевищують 14 млн. тонн і є найбільшими не тільки в Україні, але і в країнах Східної Європи.  Ці грязі можуть широко використовуватись для лікування захворювань опорно-рухового апарату, нервової системи, захворювань шкіри тощо.

Все це забезпечує широкі можливості для розвитку в межах парку екологічного туризму та різних видів рекреаційної діяльності, активність яких у світі щорічно зростає. Вже традиційними на Тилігульському лимані та його мальовничих берегах стали пляжний відпочинок, любительське рибальство і мисливство, прогулянки на човнах, пішохідні подорожі та пізнавальні екскурсії, наукові експедиції, польові практики і спостереження за птахами.