Висновки
Таким чином, Олекса Горбач своєю науковою, науково-організаційною і педагогічною діяльністю робив усе для того, щоб україністика утверджувалась у світі і посіла належне їй місце, щоб показати світові здобутки української філологічної думки та, одночасно, щоб українознавство в Україні досягло належного рівня.
Цій меті була підпорядкована і йото науково-видавнича діяльність – публікація і перевидання найважливіших пам'яток української мови і літератури, а також основних мовознавчих та літературознавчих досліджень, які він разом з дружиною, відомою перекладачкою і літературознавцем др. Анною-Гадею Горбач, започаткували ще у 70-і роки. Усі ці праці (а їх понад 50) виходили кількома серіями: а) українські граматики; б) матеріали до української діалектології; в) українське літературознавство; г) Український Католицький Універсигет. Усі передруки виходили приблизно однаковим тиражем (200-250 примірників), більшість з них — та кошти подружжя Горбачів; значну частину цих праць Горбачі безкоштовно розіслали національним бібліотекам різних країн, де є славістичні центри, усім європейським україністичним осередкам, а також бібліотекам усіх університетів і педінститутів України, бібліотекам кафедр української мови і літератури більшости вищих шкіл України, окремим зацікавленим дослідникам.
Основним стимулом для здійснення такої трудомісткої і коштовної праці було бажання хоч якимсь чином заповнити прогалину — відсутність у великих книгозбірнях світу найвагоміших досягнень української філологічної думки і найдавніших українських джерел. Що ж до бібліотек України, то відсутність у їхніх фондах значної кількості видань 20-х—30-х років (оскільки багато видатних учених-авгорів цих праць було переслідувано, репресовано чи просто знищено разом з їхніми творами) спонукала Олексу Горбача втятися за передруки. «Усе це, пише нроф. Горбач, — для майбутніх поколінь (вони прийдуть, мусять прийти, я вірив твердо, навіть у часи-роки найчорнішої реакції), щоб їм легше було...» (з листа від 12 червня 1993 р.). «Попередня генерація мала великий гріх перед нашим поколінням, бо не дбала про українську книгу, віддаючи помітну перевагу русистиці... Я собі сказав: хай мене не згадують так лихо, як я своїх попередників, тому й взявся за передруки, за аналіз праць видатних мовознавців» (з розмови, записаної на магнітофонну стрічку авторкою цих рядків у 1944 р.).
Життя, педагогічна і наукова діяльність професора Горбача були і є гідним зразком безкорисливого служіння Україні, українській науці і культурі. Творчий доробок ученого вже увійшов у золотий фонд української філологічної науки, передусім мовознавчої; власні праці дослідника і здійснені ним передруки поступово, але наполегливо доходять до всіх «спраглих» і щораз упевненіше в Україні, серед українських філологів, завойовують собі такий високий авторитет, який вони давно здобули у слов'янському науковому світі за межами України.
Список використаної літератури
Горбач О. Зібрані статті. Історія граматики на Україні. Риторика. – Мюнхен, 1993. – Фотопередрук. – 454 с.
Гриценко П. Професор Олекса Горбач і його видання пам’яток української мови // Українська спадщина. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://donklass.com/arhiv/histdisk/heritage/heritage/istorija/istorichni%20postati/Rizne/HryschHorb.htm.
Закревська Я. Незгаслий отчий світильник Олекси Горбача // Сучасність, 1997. - №10. – С. 122-128.
Мартинишин Н. Українське мовознавство у діаспорі. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.miok.lviv.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=233:2009-03-04-14-17-20&catid=39:-2008&Itemid=97
Русанівський В.М. Україністика// Українська мова. Енциклопедія. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://izbornyk.org.ua/ukrmova/um122.htm.