• Теоретичні моделі олігополії.

Олігополія належить до ринкових структур, які є найбільш поширеними в сучасній економіці. Вона займає проміжне положення між досконалою конкуренцією і монополією, при цьому є ближчою до монополії.

Складність побудови моделі олігополії зумовлена двома основними причинами. По-перше, олігополія має багато проявів. Існує „жорстка олігополія”, коли 2-3 фірми панують на всьому ринку, і „розмита”, за якої 70-80% ринку поділяють 6-7 фірм. Фірми можуть діяти у таємній змові, а можуть приймати рішення самостійно. Продукція олігополістичної галузі може бути як стандартизованою, так і диференційованою. Бар’єри до входження в різних галузях також різні. По-друге, наявність всезагального взаємозв’язку між фірмами, неможливість передбачити реакцію конкурентів є головним фактором невизначеності.(5). Та головна складність у побудові моделі поведінки олігополії – це обмеження, з якими стикається фірма. До них належать – витрати виробництва і попиту. Крім загальних обмежень олігополіст має специфічне обмеження: дії конкуруючих фірм. Розроблені часткові моделі рівноваги, – моделі Курно, Штакельберґа, Бертрана і ряд їх модифікацій, а також узагальнена модель рівноваги Неша, – з метою визначення рівноважного обсягу випуску і рівноважної ціни олігополістичної фірми. Рівновага Неша – це набір таких стратегій, коли кожен суб’єкт економіки обирає найкращий для себе варіант дій, виходячи з того, що інші учасники дотримуються певної (даної) стратегії. Оскільки кожен гравець не має причин відхилятися від оптимуму, ці стратегії стабільні. Рівновага Курно – досягається на ринку за умов дуополії, коли кожне підприємство, що діє самостійно, вибирає такий оптимальний обсяг виробництва, який очікує від нього інше підприємство. Рівновага Курно виникає як точка перетину кривих реагування двох фірм.

Суть моделі Курно полягає в тому, що кожна фірма розглядає рівень виробництва свого конкурента як фіксований, а потім вирішує, скільки потрібно виробляти.

Рівновага Штакельберга – описує дуополію з таким розподілом ринкової влади між підприємствами, за яким одне з них реалізує поведінку лідера, тим часом як інше здійснює стратегію пристосування та корегує свою поведінку залежно від вибору, зробленого лідером.

Рівновага Бертрана – описує ситуацію на ринку, за якої в умовах дуополії підприємства конкурують, знижуючи ціну товару та збільшуючи обсяг випуску. Стабільність рівноваги досягається тоді, коли ціна стає рівною граничним витратам, тобто досягається конкурентна рівновага.

БІЛЕТ№9

• Попит і закон попиту.

Термін “попит” має для економістів специфічне значення. В економічній теорії розглядається платоспроможний попит – потреба в товарах, яка забезпечена грошовими коштами покупця.Індивідуальний попит на благо – це обсяги блага, які окремий споживач бажає і має можливість, виходячи із свого фінансового стану, придбати на ринку за кожною конкретною ціною.

Ринковий попит на благо складається з суми індивідуальних попитів. Обсягом попиту на який-небудь товар називається максимальна кількість цього товару, яку погоджується купити окрема особа, група людей або населення в цілому за одиницю часу (день, місяць, рік) при певних умовах. До таких умов відносяться: ціна даного товару, ціни інших товарів, величина грошових доходів, уподобання та переваги споживачів тощо).Залежність обсягу попиту від чинників, які його визначають, називається функцією попиту(Qd x = f ( Px)).

Тисячні емпіричні спостереження свідчать, що бажання придбати благо (товар) зменшується при зростанні ціни. Закон попиту: обсяг попиту спадає при зростанні ціни, і навпаки, обсяг попиту зростає при зниженні ціни.

Закон попиту стосується як індивідуального попиту, так і ринкового. Причому останнє математично випливає з першого.

Варто ще раз підкреслити, що при розгляді закону попиту йтиметься про вплив ціни на обсяг попиту “за інших однакових умов”.

Однак спостерігаються і винятки з дії закону попиту. Наприклад, відомий так званий “пардокс Гіффена. Для звичайних благ справджується закон попиту: з підвищенням ціни попит на них скорочується, а зі зниженням ціни – зростає, крива попиту має від’ємний нахил, є спадною. Винятком є товар Гіффена – нижчий товар, який займає значне місце у видатках споживача і для якого не виконується закон попиту, для нього ефект доходу перевищує ефект заміни, а крива попиту має додатний нахил і є висхідною.