• Особливості організації олігополістичного ринку. Ефективність олігополії.

Олігополія належить до ринкових структур, які є найбільш поширеними в сучасній економіці. Вона займає проміжне положення між досконалою конкуренцією і монополією, при цьому є ближчою до монополії.

Олігополія у буквальному перекладі з грець­кої мови означає "панування небагатьох", тому го­ловною ознакою олігополістичного ринку є пану­вання на ньому кількох фірм. Їх може бути від трьох до двадцяти, Олігополія – це галузь, в якій більша частина продажу здійснюється кількома великими фірмами, кожна з яких спроможна впливати на ринкову ціну власними діями. Олігополія існує, коли число фірм в галузі настільки мале, що кожна з них у визначенні своєї цінової політики повинна приймати до уваги реакцію з боку конкурентів.Олігополістичний ринок характеризується певними ознаками. По-перше, кількість фірм на ньому незначна, але кожна з них має значні розміри і суттєву частку ринку, а разом вони виробляють всю або переважну частину певних товарів.

По-друге, товар на цьому ринку може бути як стандартизований (наприклад, нафта, метали, устаткування), так і диференційований (автомобілі, комп'ютери, телевізори). Залежно від типу продукції розрізняють два види олігополії: чисту і диференційовану. До першого типу належать фірми, що виробляють однорідний товар, а до другого — виробники диференційованої продукції.

По-третє, існують суттєві перешкоди для вступу до таких ринків. Одним із таких бар'єрів є ефект масштабу виробництва. Із вдосконаленням техніки і технології суттєво збільшується оптимальний розмір виробництва, що робить неприбутковим існування переважної частини фірм на ринку. Важливою перешкодою є патентування та ліцензування техніки і технологій, а також великі затрати на рекламу, без якої увійти на ринок практично неможливо. В цьому напрямі діє і такий чинник, як контроль над стратегічною сировиною та іншими видами ресурсів.

Бар'єри для входження у ринок створюються і злиттям фірм. Об'єднання двох чи більше конкурентних фірм може суттєво примножити їх частку на ринку, що не дасть змогу створеному новому виробнику досягти значного ефекту масштабу виробництва. До злиття фірми спонукають: прагнення досягти більшого ефекту масштабу, зміцнити свою ринкову владу, усунути конкурента, здобути переваги „великого покупця” на ринку ресурсів тощо.

Олігополістична модель ринку — майже така по­ширена модель, як і ринок монополістичної конкурен­ції. Це спричинено, зокрема, такими обставинами:— при відносно незначній кількості виробників у більшості галузей є можливість досягти ефекту масш­табу. У цьому разі перехід до великих фірм обов'яз­ково супроводжуватиметься поглинанням конкурентів і переходом до олігополії— в економіці існує об'єктивне прагнення фірм до злиття, оскільки об'єднання кількох фірм може сут­тєво збільшити їхню частку і дати можливість новій структурі досягти вищих результатів, у тому числі за рахунок ефекту масштабу. Злиття може дати більшу економічну владу, більші можливості контролю за ці­нами, а також виграш на цінах закупки ресурсів внас­лідок перетворення на значного покупця.

1) Так як олігополія ближче до чистої монополії, то вона не досить ефективна;

2) Олігополія ефективна завдяки ефекту масштабу і здатності до впровадження НТП.

О скільки олігополія за своїм характером досить близька до чистої монополії та інколи на неї перетворюється, оцінки економічної ефективності їх теж досить близькі. Передусім дослідники звертають увагу на те, що, оскільки крива попиту на продукцію олігополіста завжди має спадний характер, то для нього ціна та граничний доход ніколи не збігаються. Тому координати точки перетину кривих граничного доходу та граничних витрат завжди лежатимуть лівіше від мінімального рівня середніх витрат. Можна впевнено сказати, що олігополіст завжди обирає таке співвідношення "ціна-обсяг", яке містить обсяг менший, а ціну вищу, ніж на конкурентному ринку. Особливо це властиве для таємного зговору та ціноутворення за методом "витрати плюс". Олігополіст отримує економічний прибуток не тільки у короткотерміновому, а й у довготерміновому періоді. Це пов'язане з існуванням досить вагомих бар'єрів для вступу в галузь, нехай і не настільки важких для подолання як при чистій монополії, але які все таки обмежують вступ у галузь нових конкурентів. Отже, суспільство, погодившись на існування олігополістичного ринку, змушене як обмежувати своє споживання, так і платити вищу ціну за продукцію олігополістичної галузі.

БІЛЕТ№8

• Аналіз поведінки споживача.

Реакція споживача на зміну його доходу.

Збільшення доходу при фіксованих цінах робить можливим для споживача купувати набори, які раніше були йому недоступні. При цьому бюджетна лінія зміщується від початку кординат. При зниженні доходу - ситуація зворотна. Зміщення бюджетної лінії приводить до нової точки рівноваги, оскільки на кожному рівні доходу споживач вибирає найбільш корисний набір благ. Якщо ми з'єднаємо всі точки на карті кривих байдужості, що відповідають певним величинам доходу, то ми отримаємо криву "доход-споживання, яка позначається англійськими буквами IEP

В нашому випадку лінія IEP має позитивний нахил, оскільки обидва товари є суперіорними, тобто із зростанням доходу зростає і їх споживання

Разом з тим, є група товарів, яка не належить ні до нормальних, ні до неякісних. Обсяги їх споживання не залежать від рівня доходу споживача. Це порівняно дешеві товари, які не мають ефективних субститутів. Малоймовірно, що хтось у разі зростання доходу збіль­шить чи зменшить споживання, наприклад, солі. Отже, крива "доход - споживання" для цієї групи товарів ма­тиме вигляд вертикальної прямої лінії.закони Енгеля:

І. При незмінних цінах на всі блага частка сімей­ного бюджету, що витрачається на продукти спожи­вання, має тенденцію до зменшення за умови зрос­тання доходів сім'ї.

2. Споживання освітніх, юридичних, медичних послуг і послуг, пов'язаних з відпочинком, має тен­денцію зростати швидше, ніж зростають доходи..Реакція споживача на зміну цін товарів Якщо змінити вихідні посилання, зафік­сувати як незмінний доход, а ввести в модель як еко­номічну змінну ціни, то можна побудувати криву "ціна-споживання", яка позначається англійськими буквами РЕР ( Price Txpantion Parth).

деякі споживачі можуть ототожнювати зростання цін з під­вищенням якості продукції і збільшувати його закуп­ки. В умовах нестабільності економічної ситуації зрос­тання цін може сприйматися і як передвісник інфля­ційного стрибка. Для отримання виграшу споживачі намагатимуться придбати більше продукту за сьогод­нішніми цінами, поки вони ще не так зросли. Однак усі ці дії споживача можна легко пояснити, виходячи з теорії поведінки споживача.