• Ринок монополістичної конкуренції. Нецінова конкуренція

Монополістична конкуренція є чи не найпошире­нішою моделлю сучасного ринку. Особливо це стосу­ється товарів народного споживання. Кожен з нас як покупець найчастіше зустрічається з виробником чи продавцем, який орієнтується у своїй поведінці на монополістичну конкуренцію.

Монополістична конкуренція – вид конкуренції у галузі без суттєвих бар’єрів для вступу до неї, з великою кількістю продавців, кожен з яких продає диференційований товар.

М онополістична конкуренція характеризує таку ринкову модель, за якої існує кілька десятків (до 100) фірм, що пропонують подібну, але не ідентичну продукцію.

Осн хар-тки:

1.Досить велика кількість учасників ринку => обмежений контроль над ринковою ціною. Неможливість таємної змови. Кожна фірма формує свою політику не враховуючи реакції конкурентів.

2.Диференціація продукту: а) за якістю (кемпи: різна потужність та навороченість Харду і різний Софт); б) за формою послуг (ввічливість та послужливість працівників магазину, гарантійне обслуговування, наявність кредиту); в) розміщення чи доступність товару (міні-магазин [цілодобово, близько, вищі P]“Продукти” і універмаг); г) уявні відмінності (упаковка, реклама, різні торгові марки)

3.Нецінова конкуренція

4.Легкий вступ в галузь при наявності незначних фінансових бар’єрів, пов’язаних з необхідністю отримати продукт, що відрізняється від продукту конкурента, необхідністю реклами.

В монополістичній кон­куренції рівновага виробника ніколи не буде досягнута, якщо ціни дорівнюватимуть граничним витратам.

Монополістична конкуренція – тип ринку, на чкому діє велика кількість невеликих постачальників, що конкурують між собою за продаж диференційованого товару.

Нецінова конкуренція здійснюється за допомогою реклами та диференцації продукту. Фірми створюють вступні бар’єри використовуючи саме рекламу та диференціацію продукції. Результатом рекламної діяльності підприємств є те, що покупці знають про існуючі марки товарів та віддають свою прихільність певним відомим торгівельним маркам.

Т овар кожного підприємства є недосконалим заміником товару, що реалізується іншими учасниками даного ринку, тобто товар є диференційованим. Взагалі, диференціація продукту – це надання продукту специфічних властивостей, що відрізняють його від аналогічних і перетворюють на недосконалий замінник. Дифер-ія може бути як за якісними ознаками, так і за розбіжностями в рекламі, іміджі підприємства, що дає змогу продавцеві мати певну міру монопольної влади у своєму ринковому сегменті. Методи нецінової конкуренції можуть бути:

а) пов'язані з удосконаленням продукту;

б) орієнтова­ні на рекламно-пропагандистську діяльність.

БІЛЕТ№7

• Оптимум споживача як модель раціонального споживчого вибору.

Моделювання процесу прийняття рішення споживачем охоплює три етапи.

На першому етапі здійснюється визначення того, чого споживач бажає.

На другому етапі формалізується те, що споживач може, тобто що він може споживати реально, виходячи з його доходу та ринкових цін на блага.

На третьому етапів відбувається суміщення бажання споживача з його можливостями, тобто визначення того, який імовірний вибір максимізує добробут споживача (рис.4.1. )

Певні набори товарів при заданому доході і цінах взагалі недосяжні споживачеві (U3, U4), тому що розташовані за межами його можливостей. Точки А і В на кривій байдужості U1 не можуть забезпечити максимізацію корисності, бо при своєму доході споживач має змогу отримати вищий рівень задоволення, перебуваючи на максимально високій кривій байдужості. Точка Е - точка оптимуму споживача (стан рівноваги споживача).Максимальна корисність досягається у точці Е, де лінія бюджетного обмеження дотична до кривої байдужості , тобто у точці, де нахил кривої бюджетного обмеження дорівнює нахилу кривої байдужості.Рівновага споживача відповідає такій комбінації придбаних товарів, яка максимізує корисність при заданому бюджетному обмеженні. Як тільки споживач отримує такий набір, у нього зникають стимули замінювати його на інший.Рівновазі споживача можна дати геометричне тлумачення.Якщо рівновага досягається у точці дотику лінії бюджетних обмежень N до кривої байдужості U2, то це означає, що у точці Е нахил цих двох ліній збігається (довідково: нахил кривої у будь-якій точці відповідає нахилу дотичної, проведеної до неї у цій точці). Тоді MUx / MUy = Px / PyСпоживач, який максимізує свою корисність, купуватиме два види товару таким чином, щоб їх граничні корисності у розрахунку на грошову одиницю ціни були рівні. Цей підхід називається еквімаржинальним принципом.

Рівновага споживача, при якій він придбає обидва товари, називається внутрішньою.

Однак може статися, що споживач буде максимізувати свою корисність, зупинившись на придбанні лише одного товару. Така рівновага називається кутовою.

Наприклад, споживач вирішив обмежити споживання блага Y, тоді кут нахилу кривої байдужості значно зросте, і в жодному місці лінія бюджетних обмежень не зможе бути дотичною. Рівновага буде досягатися в точці, яка відповідає максимально можливій кількості блага Х, що може придбати споживач залежно від його бюджету ( рис.4.2. ).Кутова рівновага споживача: