• Загальна рівновага конкурентних ринків.

. Заг.рівновага – рівновага, що виникла в рез-ті взаємодії всіх ринків, коли зміни попиту чи пропозиції на одному ринку впливають на рівноважний стан усіх інших ринків. Можна вважати, ща стан заг.ринк.рівноваги є композицією усіх станів часткової рівноваги на взаємопов”язаних ринках факторів і продукції.

Загальний висновок відносно досягнення фірмою рівноваги у до­вготерміновому періоді: після того, як усі довготер­мінові пристосування завершені, тобто коли досяг­нута довготермінова рівновага, ціна продукту буде повністю відповідати точці мінімуму середніх сукуп­них витрат фірми, і виробництво припаде на цю са­му точку.

Білет №4

• Закон спадної граничної корисності блага.

Корисність збільшується, якщо збільшується кількість блага, що споживається. У цьому випадку зростає загальна корисність. Але зростання загальної корисності уповільнюється зі збільшенням споживання. Це є наслідком того, що зменшується додаткова, гранична корисність.

Вперше цей принцип був сформульований німецьким економістом Г. Госсеном у 1854 р., але в той час на нього ніхто не звернув уваги.

В основі кількісного підходу лежить не об'єктивний вимір корисності, а суб'єктивні оцінки споживачів.

Гранична корисність — це приріст корисності від споживання кожної додаткової одиниці товару чи послуги. (рис.2)

Згідно із законом спадної граничної корисності (закон Госсена) величина граничної корисності має тенденцію зменшуватися із збільшенням кількості товару, що споживається.

Із розглянутого вище закону спадної граничної корисності є деякі винятки. Для антиблаг максимальна корисність спостерігається за їх відсутності, а функція корисності є монотонно спадною.

Іноді трапляються випадки, коли гранична корисність може бути зростаючою (люди, що перебувають у полоні сильних пристрастей: колекціонери, наркомани, алкоголіки і т. д.) Зростаюча гранична корисність може спостерігатись інколи лише у певному інтервалі споживання блага (алкоголь).

Є блага з додатною корисністю, які при надмірному споживанні можуть бути антиблагами, наприклад, ліки. Корисність ліків полягає в суворому дозуванні. Подібно, надмірне перебування на сонці може призвести до опіків та захворювання шкіри.

Практичне значення першого закону Госсена полягає у тому, що він відбиває зв'язок між зниженням граничної корисності і падінням попиту (зниженням кривої попиту). Крива попиту може бути виведена як похідна від кривої граничної корисності.

Зовнішні ефекти в ринковій економіці.

БІЛЕТ№5

Рівновага споживача з кардиналістських позицій

Кардиналістський підхід. У останній третині ХІХ ст. У. Джевонс, К.Менгер, Л. Вальрас запропоновували кількісну теорію корисності, яка безпосередньо пов'язна з поняттям граничної корисності і кількісним виміром корисності.

Згідно з другим законом Госсена оптмальна структура споживання (попиту) досягається за умов однакових граничних корисностей усіх благ, що споживаються.

Кожний суб'єкт максимізує сумарну корисність для себе, якщо розподіляє ресурси між різними благами так, що від останньої одиниці ресурсу, витраченої на кожне благо, досягається однакове задоволення людини, то сукупне найбільше задоволення від них досягається тоді, коли приріст насолоди від кожного блага стає однаковим (тобто коли тотожні граничні корисності кожного блага).

Отже, щоб отримати максимум корисності, споживач так розподіляє кількість споживчих благ (наприклад, молока і хліба), щоб їх гранична корисність дорівнювала одній і тій самій величині.

Закінчуючи розгляд традиційного підходу до аналізу поведінки споживача, необхідно акцентувати на наступному висновку: раціональний споживач, в рамках обмеженого бюджету так здійснює свої покупки, щоб кожний куплений товар приніс йому однакову граничну корисність пропорційно ціні цього товару. В даному випадку він отримає максимальне задоволення. Правило максимізації корисності (умова рівноваги споживача) можна виразити за допомогою наступної формули:MUx : Px = MUу : Pу = ... MUz : Pz = , де MUx, MUу, MUz - граничні корисності товарів x, y, z; Рх, Ру, Рz - ціни товарів х, у, z;  - гранична корисність грошей. Отже, рівновага споживача – стан, у якому досягається оптимальна структура покупок (згідно з принципом раціональності), будь-яка зміна в структурі покупок знижує рівень задоволення споживача.

• Утворення похідного попиту. Підприємство, виявляючи попит на фактори виробництва, прагне максимізувати корисність від їх використання, що виявлятиметься у прирості прибутку.Така цільова функція реалізується на ринку благ і тому попит на ресурси є похідним попитом, залежним від попиту на кінцевий продукт підприємства. Обсягом попиту на який-небудь товар називається максимальна кількість цього товару, яку погоджується купити окрема особа, група людей або населення в цілому за одиницю часу (день, місяць, рік) при певних умовах. До таких умов відносяться: ціна даного товару, ціни інших товарів, величина грошових доходів, уподобання та переваги споживачів тощо).Залежність обсягу попиту від чинників, які його визначають, називається функцією попиту.Перш за все обсяг попиту на товар визначається його ціною. Оскільки залежність між цінами товару та попитом на нього досить стійка, то можна говорити про закон попиту, який наголошує, що із зростанням цін на товар обсяг попиту на нього зменшується, а зниження цін сприяє збільшенню кількості товару, яку бажає придбати споживач.Якщо всі інші фактори, які впливають на обсяг попиту, прийняти за незмінні величини, то зазначена залежність набуває вигляду функції попиту від ціни:Qd x = f ( Px)Функція попиту від ціни може задаватися трьома способами: табличним, графічним, алгебраїчним

БІЛЕТ№6

• Ординалістська теорія поведінки споживача.

В теорії граничної корисності ХХ ст., яка зробила своїм основним змістом проблему вибору споживача, переважаючим став ординалістський підхід (від нім. Die Ordnung - порядок). Одним із його засновників є італійський економіст В. Парето.

В.Парето (1848 - 1923) дослідив проблему граничної корисності з інших позицій, ніж представники австрійської школи і ранні економісти-математики. Він розглядав граничну корисність не як єдину основу цін, а як лише один із факторів, який через свій вплив на попит впливає і на зміну цін.

У вчення про граничну корисність В. Парето ввів ряд нових моментів. Парето висунув тезу про неможливість абсолютних вимірів граничної корисності і запропонував перейти до оцінки переваг одних товарів у порівнянні з іншими.,які виводилися із емпіричних фактів товарного обміну. Як інструменти такого аналізу були запропоновані криві байдужості. Крива байдужості для певного споживача - це всі ті комбінації товарів, які забезпечують однаковий рівень задоволення

ординалісти вважають, що оскільки категорія граничної корисності носить суто суб'єктивний характер, тобто для кожного окремого споживача корисність будь-якого товару теоретично завжди індивідуальна, то її неможливо виміряти. З їх точки зору, доцільно ввести "ординальну, тобто порядкову" величину корисності, за допомогою якої можна вияснити, зменшилась чи збільшилась ступінь задоволення потреби. Корисність має властивість порядкового виміру, коли альтернативні товари можуть бути ранжировані. Вибираючи, споживач присвоює перший ранг товару з більшою для нього корисністю. Потім іде другий, третій і інші ранги.