Концепція навчання за роками
До групи першого року навчання йде набір дітей у віці 11-12 років (5 клас).
Робота в школі диференційована і залежить від рівня підготовленості учнів і від ступеня засвоєння навчального матеріалу, що реалізується через використання матеріалу різного рівня складності, використання опор різного ступеня розгорнення (план, ключові слова, вирази пропонуються учням з низьким і середнім рівнем навченості для побудови висловлювання), різний обсяг знань учнів по темі і різні форми контролю (перевірка вокабуляру, відповіді на питання по темі, що вивчаються в класі - усно і письмово, робота в парах, усне повідомлення по темі з елементами дискусії).
В основу загального учбового плану будуть покладені закріплені блоки, окремі теми ключових занять, що будуть вивчатися протягом 5 років. Річний учбовий план буде включати в себе не тільки загальні розділи, а й більш широкий спектр тем, що розглядаються на засіданнях школи.
Протягом першого року навчання діти познайомляться з культурою своєї країни та країн Європи.
Широкий культурологічний фон сприяє як розвитку лінгвістичних навичок і вмінь, так і знайомить учня з конкретними аспектами своєї та іншомовної культури. Створюються передумови для іншого сприйняття мови як складової частини всього духовного життя суспільства. Мовні одиниці є носіями інформації про особливості менталітету і, як наслідок поведінкових норм суспільства. Такий підхід дозволяє зняти багато труднощів, з якими стикається учень.
Однією з основних форм діяльності для дітей цього віку є гра, а підведення підсумків по кожному розділу має проходити у формі ігрової програми або свята.
На другому році навчання учні знайомляться з історією країн Європи і своєї країни.
Зміст курсу ґрунтується на міжпредметних зв'язках української мови з курсом історії Вітчизни. Використання міжпредметних зв'язків забезпечує підвищення пізнавальної активності школярів, розширює їх комунікативні можливості, сприяє створенню позитивної мотивації, дає стимул до самостійної роботи над мовою, сприяє розширенню виховних завдань. Засобами української мови збагачується цінностно – орієнтоване сприйняття учнів, розвиваються загальнокультурні та інтелектуальні вміння, учні залучаються до обговорення актуальних проблем життя людини.
На третьому році навчання в програму вводяться теми, включені у вивчення курсу географії материків і океанів: епоха великих географічних відкриттів (7 клас). Триває вивчення історичних подій своєї країни та країн, Європи. Діти знайомляться з історією освоєння Америки.
Надзвичайно важливий емоційний фон навчально – творчої діяльності. Почуття емоційного підйому стимулюється використанням різних видів і форм колективної творчої діяльності. Спільна робота дозволяє залучити всіх учнів в процес креативності. При виконанні колективної справи вчителю належить особлива роль: він є організатором та учасником творчого процесу одночасно. Колективна творчість передбачає включення кожного учасника процесу на всіх етапах роботи, від задуму до останнього штриха. Особливе значення має обговорення результатів і дій, що дозволяє підвищити інтелектуальний рівень творчої групи.
Це відкриває простір для організації проектної діяльності, яка може бути виражена як в індивідуальні, так і в масштабні колективні проекти, що допомагають дітям зрозуміти переваги спільної роботи, підвищити їх особистісну самооцінку. Проектні матеріали можуть використовуватися як додатковий матеріал до уроків історії, географії, зарубіжної літератури, а також в оформленні класу, школи, що, в свою чергу, є додатковим стимулом до розвитку дитячої творчості. Це стимулює розумову здатність кожної дитини, її винахідливість.
На четвертому році навчання учні опановують культурно – історичною інформацією, соціально-культурними аспектами мови етнічних народів. Важливе місце займає розділ програми, де дітям пропонується знайомство з відомими українськими діячами та їх внесок у життя рідного народу.
Культурно-освітня діяльність визначається тим, що вона створюється на основі діалогу культур – українських і європейських етнічних культур, а також культури конкретного етносу, до якого належить дитина.
Передбачається освоєння:
Культури відносин людини з людиною, валеологічної культури;
Культури побуту, поведінки в сім'ї та суспільстві:
Культури освіти (навчання та самонавчання, виховання і самовиховання, розвитку і саморозвитку);
Культури праці (інтелектуальної, духовної);
Культури творчості (навчальної, наукової, художньої).
Звернення до проблеми вивчення мови і культури одночасно не випадкове, оскільки це дозволяє вдало поєднувати елементи знання культури рідної країни з мовними явищами, які виступають не тільки як засіб комунікації, але і як спосіб ознайомлення учнів з новою для них дійсністю. Звернення до різних форм роботи з матеріалом дозволяє внести різноманітність у зміст курсу, підвищує інтерес до рідної мови, а, отже, і мотивацію навчання, які активізують мовленнєву творчу і дослідницьку діяльність учнів, розвиває їх мовну здогадку та відчуття мови, що дозволяє вчителю вирішувати завдання вивчення української мови відповідно до сучасних вимог.
Для кращого засвоєння змісту курсу будуть використовуватися різноманітні форми організації занять і методи навчання. Особлива увага приділятиметься відвідуванню краєзнавчого музею та виставок декоративно-прикладної творчості, участі в конкурсах, фестивалях, святах, дослідницьких і науково – практичних конференціях, виконанню колективних та індивідуальних проектів, курсових робіт. Загальним підсумком занять є презентація своїх доповідей, творчих та науково – дослідних робіт.
Відомості країнознавчого характеру повинні бути обов'язковим компонентом при формуванні лінгвокраїнознавчої компетенції. Це положення не вимагає особливих доказів. Але якщо ці відомості раніше супроводжували базовий курс української мови та інших вивчаємих мов, виникаючи періодично як коментар щодо того чи іншого матеріалу, то в даний час лінгвокраїнознавчий аспект повинен стати невід'ємною частиною не тільки базового курсу, а й додаткової освіти в цілому.
П'ятий рік навчання є заключним етапом знайомства з країнами Європи і своєю країною. Для більш глибокого розуміння культури інших народів і культури свого народу, толерантності, учні знайомляться з досвідом становлення та розвитку громадянського суспільства та демократичної держави в Україні і за кордоном, продовжується формування системи цінностей і установок поведінки підлітка, який набуває знання й уміння, необхідні для майбутнього самостійного життя в суспільстві: знання про людину, суспільство, відносини людини до природи, суспільству, самому собі, іншим людям, про основні сфери суспільного життя (економіка, політика, право, соціальні відносини, духовна культура), що розвиває уявлення про європейські самосвідомості, формує на цій основі навички міжкультурної комунікації.
Рішення комплексу завдань навчання і виховання, включення в різноманітну діяльність, творча співпраця з іншими колективами, створення і надання умов для соціальної адаптації, визначення привабливих перспектив, зв'язок з сім'ями учнів, зацікавленість батьків у змістовній зайнятості дитини, підготовці його до дорослого життя – будуть давати підставу думати над роботою з учнями протягом ряду років.
Я вважаю, що досвід позакласної роботи покаже, що додаткова освіта в значній мірі впливає на духовний світ учнів, на розвиток особистості на інтернаціональну установку учнів, тобто запобігання ситуації прямого або непрямого обмеження національної гідності та культури жодної нації чи народності (ситуації «старших і молодших братів в єдиній сім'ї народів»), виражає індивідуальність національних культур та їх зв'язок із загальнолюдськими цінностями.