1963 Році ф.Модільяні й а. Ендоу в праці «Гіпотеза заощаджень», що передбачає «життєвий цикл» простежують залежність заощаджень від темпів зростання реального доходу[1].

Нобелівську премію з економіки 1985 р. Модільяні отримав «за аналіз поведінки людей стосовно їх заощаджень». Модільяні проживав в Бельмонті (штат Массачусетс). 1940 р. він знову починає займатися економікою в Новій школі соціальних досліджень у Нью-Йорку. Під керівництвом Дж. Маршака він ретельно вивчає проблеми макроекономіки, шляхи використання формалізованих моделей в економічному аналізі.

Джоа́н Ва́йолет Ро́бінсон (англ. Joan Violet Robinson; *31 жовтня 1903, Кімберлі, Великобританія, — †5 серпня 1983, Кембридж, Великобританія) — економіст.

Лідер лівого кейнсіанства, яке справило величезний вплив на розвиток посткейнсіанського напрямку в сучасній економічній теорії.

На початку 30-х рр. виступила проти теорії досконалої конкуренції як механізму, що забезпечує рівновагу капіталістичної ринкової системи, і висунула теорію недосконалої конкуренції. У 50-х рр. обґрунтувала концепцію економічного росту.

Роботи Дж. Робінсон відігравали важливу роль у критиці теорії граничної корисності та заснованій на ній концепції функціонального розподілу доходів. У 70-х рр. Робінсон приділяла увагу критичному аналізу ортодоксальної економічної теорії, висунувши положення про її глибоку кризу і необхідність оновлення на засадах посткейнсіанства.

Основні праці

• «Економіка недосконалої конкуренції» (The Economics of Imperfect Competition, 1933);

• «Нариси з марксистської економіки» (An Essay on Marxian Economics, 1942);

• «Накопичення капіталу» (Accumulation of Capital, 1956);

• «Нариси з теорії економічного росту» (Essays in the Theory of Economic Growth, 1962);

• «Економічна філософія: нариси з розвитку економічної думки» (Economic Philosophy: An essay on the progress of economic thought, 1962).