Розділ 4. Зведення і групування матеріалів статистичного спостереження

4.1. Поняття статистичного зведення і групування.

4.2. Види статистичних групувань.

4.3. Основні питання методології статистичних групувань.

4.4. Ряди розподілу правових явищ.

4.5. Застосування групувань в кримінально- і цивільно-правовій статистиці.

4.6. Табличний метод подання матеріалів правової статистики.

4.7. Графічне зображення правових показників.

Питання і завдання для самоконтролю.

4.1. Поняття статистичного зведення і групування

На першому етапі статистичного дослідження внаслідок масового статистичного спостереження правових явищ і процесів зібрано великий масив статистичної інформації про кожне окреме правопорушення та правопорушника. Щоб виявити характерні риси сукупності правових явищ, виявити зв’язки між її елементами, певні закономірності, зібрані первинні дані підлягають систематизації, що досягається на другому етапі статистичного дослідження шляхом їх зведення і групування.

Упорядкування, систематизація і наукова обробка первинних статистичних даних називається статистичним зведенням. Метою систематичного зведення є систематизація первинних даних і отримання на цій основі зведеної статистичної характеристики правового явища в цілому за допомогою узагальнювальних показників. Статистичне зведення буває простим і складним. Просте зведення — це лише звичайний підрахунок підсумків первинних статистичних матеріалів, підсумовування окремих елементів і об’єднання їх у сукупності.

Складне зведення передбачає групування явищ і здійснюється за такою програмою:

• вибір групувальних правових ознак і визначення порядку формування груп;

• розробка системи правових показників для характеристики утворених груп;

• підрахунок групових і загальних підсумків;

• викладення результатів зведення у вигляді статистичних таблиць і графіків.

За способом організації робіт розрізняють централізоване і децентралізоване зведення. Коли йдеться про централізоване зведення, первинні дані зосереджуються, обробляються і систематизуються в одному центральному органі — Міністерстві внутрішніх справ, Державній судовій адміністрації, Міністерстві юстиції чи Генеральній прокуратурі, а також у Державному комітеті статистики України. У разі децентралізованого зведення вся робота з узагальнення даних спостереження виконується на місцях, а в центральний юридичний орган надсилаються лише зведені матеріали. У правоохоронних органах переважає децентралізоване зведення, оскільки вони складають і розробляють переважно статистичну звітність, а до спеціально організованих обстежень одноразового характеру звертаються дуже рідко.

Наприклад, звітність окремих районних судів подається в обласне управління судової адміністрації, де зводиться по області в цілому, і лише зведена форма подається до Державної судової адміністрації, де отримуються загальнодержавні підсумки про діяльність судової системи. Аналогічно розробляється і звітність органів внутрішніх справ та прокуратури.

Зведення має здійснюватися автоматизованим способом із застосуванням сучасних комп’ютерних технологій. За відсутності комп’ютерної техніки на місцях зведення може виконуватися вручну.

Групування полягає в поділі сукупності правових явищ на групи за істотними правовими ознаками. Групування правових явищ — це суб’єктивний технічний засіб поділу їх сукупності на окремі частини, тому, формуючи групи, необхідно додержувати єдиних наукових вимог. Провідним принципом використання групувань є всебічний аналіз правового явища, який дає змогу встановити його типові риси і внутрішні відмінності. Другою вимогою є чітке визначення істотних правових ознак, а третьою — науково-обґрунтоване формування груп таким чином, щоб в окремі групи об’єднувались подібні правові явища, а утворені групи істотно відрізнялись одна від одної.

Зведення і групування по суті своїй — єдиний неподільний процес, взаємозв’язані дії. Спочатку підраховується загальна кількість статистичних карток на скоєний злочин чи кримінальну справу, а потім їх поділяють на однорідні групи за якоюсь правовою ознакою, тобто групують.

За допомогою правильно виконаного зведення і групування можна визначити співвідношення груп між собою і їхню структуру в усій сукупності, встановити статистичні закономірності. Здобуті внаслідок зведення і групування правові показники є матеріалом для подальших етапів статистичного дослідження правових явищ.

4.2. Види статистичних групувань

У правовій статистиці групування використовуються для розв’язання різноманітних завдань. Найголовніші з них такі:

• виявлення соціально-правових типів, груп, категорій правопорушень;

• вивчення структури правопорушень та структурних зрушень, які в них відбуваються;

• дослідження взаємозв’язку і залежності між правопорушеннями та соціально-економічними факторами, які їх породжують.

Відмінності в цільовому призначенні групувань, у завданнях, які вони вирішують в статистичному аналізі правопорушень, дають змогу поділити їх на типологічні, структурні та аналітичні.

Найширшого застосування у правовій статистиці набули типологічні групування, за допомогою яких виокремлюють найхарактерніші групи, типи правових явищ, визначають істотні відмінності між ними, а також спільні для всіх груп ознаки. У правовій статистиці три типи правовідносин — кримінально-правові, цивільно-правові і адміністративно-правові — визначають її галузі. У кримінально-правовій статистиці типологічні групування такі: розподіл злочинів за видами, за статтями Кримінального кодексу; розподіл засуджених за соціальним станом, за об’єктом посягань, за освітою, за видом скоєного злочину і т. п.

Прикладом типологічного групування може бути розподіл учасників організованих злочинних груп за ступенем співучасті (табл. 4.1).

Таблиця 4.1