Кількість зареєстрованих злочинів та покарання за злочини проти індивідуальної власності в україні за 1995—2000 роки

Злочини проти індивідуальної власності	1995 рік			2000 рік				Умовний показник злочинності, тис.
	Кількість злочинів, тис.	Покарання, років	Показник злочинності, тис.	Кількість злочинів, тис.	Покарання, років	Показник злочинності, тис.
А
Крадіжки Грабежі і розбої Вимагательство	208,5 35,2 3,5	5 7 3	1042,5 246,4 10,5	177,0 26,7 2,7	6 8 2	1062,0 213,6 5,4	885,0 186,9 8,1
Разом	247,2	´	1299,4	206,4	´	1281,0	1080,0

Індивідуальні індекси кількості зареєстрованих злочинів проти індивідуальної власності характеризують зменшення крадіжок на 15,1 % ( ), грабежів і розбоїв — на 24,1 % ( ), вимагательств — на 22,9 % ( ).

Але з урахуванням тяжкості скоєних злочинів показник злочинності проти індивідуальної власності громадян становить: , тобто цей показник 2000 року порівняно з 1995-м зменшився лише на 1,4 %. Це зменшення відбулося під впливом різнонаправленої дії двох факторів: збільшення тяжкості злочинів проти індивідуальної власності і зменшення зареєстрованої їх кількості.

Вплив зменшення кількості зареєстрованих злочинів на динаміку показника злочинності показує індекс . Тобто, показник злочинності 2000 року в Україні зменшився на 16,9 % за рахунок зменшення кількості злочинів проти індивідуальної власності кожного виду.

Вплив збільшення тяжкості скоєних злочинів на динаміку показника злочинності дозволяє встановити . Тобто, показник злочинності в Україні 2000 року збільшився на 18,6 % за рахунок зростання тяжкості зареєстрованих злочинів проти індивідуальної власності.

Ці індекси пов’язані між собою таким чином: 0,891 ´ 1,186 = 0,986.

Можна розкласти також абсолютну зміну показника злочинності за рахунок окремих факторів:

Отже, показник злочинності у 2000 році порівняно з 1995 роком зменшився на 18,4 тис., у тому числі за рахунок зменшення кількості зареєстрованих злочинів проти індивідуальної власності цей показник зменшився на 219,4 тис., а за рахунок підвищення тяжкості скоєних злочинів — збільшився на 201,0 тис.

8.3. Оцінка рівня та динаміки суспільної небезпеки злочинності за допомогою середньозважених індексів

Агрегатна форма індексів дозволяє розв’язати ряд конкретних завдань статистико-економічного аналізу правопорушень. Чисельник і знаменник будь-якого з агрегатних індексів легко інтегрується і тому зміст самого індексу не викликає сумнівів. Але в окремих випадках неможливо вивчити динаміку правопорушень саме на основі цієї форми індексів. Виникає потреба у використанні інших форм загальних індексів — середньої арифметичної та середньої гармонійної.

Для характеристики динаміки кількісного правового показника в середньому по сукупності різнорідних правових явищ агрегатна форма цього показника f перетворюється на середню арифметичну зважену форму: , де — індивідуальний індекс кількісного правового показника; — об’ємний правовий показник базисного періоду, вага індивідуальних індексів.

Для характеристики динаміки якісного правового показника в середньому по сукупності різнорідних правових явищ агрегатна форма цього показника х перетворюється на середню гармонійну зважену форму:

; де — індивідуальний індекс якісного правового показника; — об’ємний правовий показник поточного періоду, вага індивідуальних індексів.

Мають місце особливості застосування середньозважених індексів у вивченні динаміки злочинності, особливо при вимірюванні її суспільної небезпеки. При аналізі динаміки злочинності в цілому узагальнюються різноманітні суспільно-небезпечні дії — вбивства і образи, розкрадання і зґвалтування, тероризм і халатність, з яких обчислюються деякі середні показники. Така оцінка викривляє справжній стан злочинності і ефективність заходів боротьби з нею.

Особливо цікавим для юристів кримінально-правової спеціалізації у цьому плані може бути індекс, який вимірює середню динаміку різнорідних, безпосередньо несумірних, різноякісних правових явищ. Але виникає питання, який правовий показник слід використовувати як сумірник для порівняння і врахування ступеня суспільної небезпеки (тяжкості) окремих злочинів.

Суспільна небезпека діяння — це не тільки універсальна категорія кримінального права, але вона притаманна усім без винятку правопорушенням. Її кількісно-якісна визначеність може виступати вагою і бути покладена в основу вимірювання ступеня суспільної небезпеки злочинів. Врахування дійсної суспільної небезпеки діянь в процесі обчислення і аналізу індексів відіграє виключно важливу роль.

Дискусія серед вчених-криміналістів показала, що це не просте питання. Для кількісного вимірювання тяжкості злочинів пропонувалось враховувати міру покарання, або визначену судом, або встановлену в Особливій частині Кримінального кодексу. Реально призначена міра покарання є більш інформативною, бо враховує не тільки тяжкість злочину, але і особу обвинуваченого, пом’якшуючі і обтяжуючі покарання обставини. Кількісне вимірювання тяжкості злочинів лише на основі мір покарання, призначених санкціями статей КК спрощує квантифікацію злочину і згладжує багато інших обставин, які визначають фактичну тяжкість злочинів. Більшістю вчених міра покарання визнається не найкращою для цього, бо не завжди чітко розмежовує різні види злочинів за ступенем їх суспільної небезпеки.

З цією метою пропонується також використовувати умовні вимірники (бали), коли 1 бал прирівнюється до одного року позбавлення волі, а інші види покарання, не пов’язані з позбавленням волі перераховуються: умовне позбавлення волі — 0,5 бала, виправні роботи без позбавлення волі — 0,33, штраф — 0,1.

Деякими науковцями пропонується також як сумірник тяжкості злочинів ввести додаткові коефіцієнти, які умовно називаються «видовими індексами» на відміну від індивідуальних. Вважається, що видові індекси враховують не тільки санкції за конкретний злочин, але й інші елементи складу злочину: об’єктивну і суб’єктивну сторону, об’єкт посягань, тяжкість наслідків та інші обставини.

Остаточну оцінку ступеня і суспільної небезпеки злочинності можна отримати з урахуванням індивідуальних і видових коефіцієнтів за формулою:

де і — число зареєстрованих злочинів відповідно у базисному і поточному періодах; х — зафіксовані видові індекси.

Цей сукупний індекс обчислюється як середньозважений з індивідуальних чи видових індексів. В юридичній літературі його називають тотальним і вводять такі позначення: , де — кількість зареєстрованих злочинів відповідно в базисному і поточному періодах; m — коефіцієнти їх тяжкості.

Підхід до визначення коефіцієнтів тяжкості m у літературних джерелах дуже різний. Відрізняються і їх значення, залежно від авторів, які пропонують застосовувати коефіцієнти тяжкості. Але вони потрібні, бо, по-перше, це квантифікація суспільної небезпеки злочинів, а по-друге, вони дозволяють обчислювати групові індекси, тобто враховувати зміну тяжкості окремих груп злочинів.

Наприклад, визначимо зміну показника злочинності з урахуванням тяжкості злочинів окремих видів за 1990—2000 роки (табл. 8.2). Використаємо коефіцієнти тяжкості, запропоновані З. Т. Яковлевою [12].

Таблиця 8.2