5. Визначте місце і роль античних держав-полісів Північного Причорномор*я в історії укр.. Культури.

Давньогрецькі міста Північного Причорномор'я — міста-держави, засновані греками в період VII — V століть до н. е. на узбережжі Чорного моря в межах сучасної території України. Головною причиною давньогрецької колонізації була переважно примусова еміграція частини вільного населення з рабовласницьких полісів самої Греції. Найбільше переселялося сюди греків з Мілета та інших малоазійських грецьких міст. Пізніше відбувалося переселення з деяких острівних міст та з метрополії, зокрема з Афін. Північне Причорномор'я вабило греків своїми хлібними, рибними та іншими багатствами. В розвитку торгівлі була зацікавлена також місцева знать, яка одержувала предмети розкоші, зброю, вино, оливкову олію, тканини, розписну кераміку та інше. Найдавнішим на території України було грецьке поселення на острові Березань, засноване в VII столітті до н. е. Найбільшими грецькими колоніями в Причорномор'ї були Тіра (на місці сучасного Білгорода-Дністровського), Ольвія (біля села Парутиного, на правому березі Бузького лиману), Керкінітида (на місці сучасної Євпаторії), Херсонес (на території сучасного Севастополя), Феодосія, Пантікапей (на місці сучасної Керчі). Виникнувши як колонії грецьких міст-метрополій, античні міста невдовзі стали самостійними рабовласницькими містами-державами. Ольвія, Тіра, Херсонес і деякі інші впродовж свого існування були самоврядними містами — полісами. Міста, засновані на узбережжі Керченської протоки, в V ст. до н. е. ввійшли до складу Боспорського царства, яке утворилось 480 р. до н. е.

6. Назвіть пантеон язичницьких богів та охарактеризуйте вірування і звичаї східних слов’ян

Древні слов'янські вірування були язичницькими і ґрунтувалися на обожнюванні сил природи. Все життя слов'ян пронизувала віра у втручання надприродних сил, залежність людей від богів і духів. Головним богом був Род, творець усього живого. Він є всеохоплюючим, утримує в собі все, образом його немає кінця. Ще одним верховним богом був Перун - бог блискавки і грому, який, як і всі інші боги, втілював у собі добрий і злий початок. Не менш сильними і грізними були Сварог - бог вогню; Стрибог - бог вітрів, який втілює стріли і війну; Даждьбог - бог сонця; Хорс - бог місяця, Ярила – бог кохання. Східнослов’янська язичницька поховальна обрядовість становила собою складний багаторівневий комплекс звичаїв та обрядів, спрямованих як на вшанування пам’яті небіжчика, так і на захист живих членів громади від небезпечного впливу мерця. Одночасно вона складала перший і головний етап загальної ініціації переходу небіжчика до потойбічного світу. Перехід мерця до “вічного притулку” й перебування у “царстві мертвих” був детермінований чіткім визначенням всіх обрядів, які виконували близькі до небіжчика люди.

7 Поясніть, чому на зміну поганським (язичницьким) віруванням прийшло християнство? Яка була необхідність його введення на Русі князем Володимиром і чому він зупинив свій вибір з усіх тогочасних релігій на православ'ї? Визначте, яке значення мало прийняття християнства для культурного розвитку Русі.

Безсумнівно, християнство принесло на Русь просвітництво, грамотність, поширення писемності в державних структурах. Для правильного ведення державного господарства (оподаткування, торгівля) були потрібні грамотні люди, була потрібна писемність, грамотність. Надзвичайно потрібно в той час було підвищити авторитет Київської Русі. Християнство було тією силою, яка допомогла цьому процесу. Високий злет культури Київської Русі був зумовлений суттєвим зрушенням у різних сферах суспільного життя - розвитком феодальних відносин, становленням давньоруської державності, відокремленням ремесла від сільського господарства, виникненням міст, пожвавленням торгівлі… Запровадження християнства на Русі сприяло зміцненню державності, розповсюдженню писемності, створенню визначних пам’яток літератури. Під його впливом розвивався живопис, кам’яна архітектура, музичне мистецтво, розширювались і зміцнювались культурні зв’язки з Візантією, Болгарією, країнами західної Європи. Церква стала своєрідним центром, у якому органічно синтезувалися твори майстрів різних сфер – музики, скульптури, архітектури, живопису, літератури. Відбувалося запозичення та творче переосмислення візантійських традицій, знань, канонів.