Typedef спецификатор-типу описувач [опис]...,

Наприклад, опис

typedef int length; робить ім'я length синонімом для int.

З цього моментуту "Тип" length може бути використаний в деклараціях(описах) типів точно таким же чином, як і тип int:

length len, maxlen; length *lengths[];

Аналогічно опису typedef char *string; робить string синонімом для char*, тобто для вказівника на символи, що потім можна використати в інших описах.

Ідентифікатор, оголошений з ключовим словом typedef, стає синонімом імені типу і може потім використовуватися як спецификатора типу при оголошенні даних.

Цей ідентифікатор може використовуватися разом з ключовим словом const для оголошення даного, що не модифікується.

Будь-який тип може бути оголошений з typedef, включаючи типи вказівника, функції і масиву.

Ім'я з ключовим словом typedef для типів вказівника, структури може бути оголошено раніше, ніж ці типи будуть визначені, але в межах видимості оголошення.

Вказівники типу near і far

Як і звичайні вказівники на дані, вказівники на функцію можуть мати тип near, far або huge. Вказівник типу near займає в пам’яті 2 байти, вказівники far і huge – 4 байти. Тип вказівника на функцію, який встановлюється по замовчуванню, залежить від моделі пам’яті.

В моделях пам’яті compact, tiny i small по замовчуванню вказівник на функцію має тип near і задає тільки зміщення до точки входу в функцію відносно значення в сегментному регістрі CS.

При прямому чи побічному виклику функції через near-вказівник використовується машинна команда “близького” прямого чи побічного виклику процедури, яка пов’язана з установкою нового значення тільки у регістрі IP.

Для моделей пам’яті medium, large і huge по замовчуванню вказівник на функцію займає 4 байти і включає як зміщення, так і адресу сегмента точки входу у функцію. При прямому чи побічному виклику функції через far-вказівник на функцію використовується машинна команда далекого прямого чи побічного виклику процедури, яка пов’язана як з установкою нового значення в регістрі IP, так і зі зміною значення сегментного регістра CS.

В моделі пам’яті huge при вході у функцію додатково встановлюється значення регістра DS, яке відповідає сегменту даних функції. Пряма адресація при виклику процедури відповідає виклику функції через вказівник-константу. Побічний виклик використовується при виклику функції по вказівнику-змінній.

Прийнятий по замовчування формат вказівника на функцію може бути відмінений явним заданням типу функції з використанням ключових слів near, far або huge. Наприклад:

int far function (int, int); / * Прототип функції */

. . .

int far function (int a, int b) /* Визначення функції */

{ Тіло функції}

Синтаксис мови С вимагає співпадіння модифікаторів типу функції як в прототипі, так і у визначенні функції. Компілятор завжди трактує першу частину визначення як тип значення, яке повертає функція, а наступне слово, як модифікатор.

Тому, наприклад,

char far *far str_func(void);

є прототипом far-функції, яка повертає значення вказівника типу char far *. Сама функція є far-функцією. Опис, наведений нижче, визначає вказівник func_ptr на far-функцію (можна сказати, і far-вказівник на функцію), яка приймає два аргументи типу int і повертає значення типу char far *:

char far *far (*func_ptr) (int, int);

При порівнянні far-вказівників операціями <, >, <=, >= використовуються тільки зміщення (вказівники порівнюються як числа типу int), а операціями != і == far-вказівники порівнюються як числа типу long.

Нехай, наприклад, оголошені наступні вказівники:

void far* vp1=0xb8000000;

void far* vp2=0xb4004000;

void far* vp3=0xb0008000;

Дані вказівника вказують на одну і ту ж фізичну адресу, але операція порівняння == дає результат FALSE, != дає значення TRUE.

При нарощенні вказівника типу far використовується тільки його зміщення. Якщо при цьому результат не вміщається у зміщення, то відбувається відрізання старших розрядів результату.

Наприклад, після додавання до vp3 числа 8000h зміщення вказівника стане рівним b0000000h. Таким чином, за межі сегмента вийти неможливо.