Негативні тенденції, які були закладені у Версальсько-Вашингтонську систему виявилися більш потужними й привели до початку Другої світової війни.

Генуезька конференція. Договір у Рапалло

10 квітня — 19 травня 1922 р. — Генуезька конференція (Італія) , покликана сприяти економічній відбудові Центральної та Східної Європи. Однак центральним стало «російське питання».

На початок 20-х рр. стало зрозуміло, що більшовики утвердилися при владі, тому їх делегацію було запрошено на конференцію. Від більшовиків вимагали сплати боргів, у відповідь ті зажадали сплати збитків від інтервенції, сума яких вдвічі перевищувала вимоги союзників. Делегація категорично відмовилася від боргів Тимчасового уряду. Переговори зайшли в тупик; було вирішено продовжити переговори в Гаазі.

Опинившись на конференції у скрутному становищі, Росія (Г.Чичерін) й Німеччина (В.Ратенау) у містечку Рапалло на таємній нічній нараді 16 квітня («піжамна нарада») уклали сепаратний договір (Рапалльська угода) про відновлення дипломатичних відносин, який для обох країн мав величезне значення:

1) покладено початок плідному співробітництву в економічній, політичній та військовій сферах;

• 1925 р. цей договір — торгівельною угодою,

• 1926 р. — пактом про ненапад

• проігнорувавши Версальський мирний договір, Німеччина отримала можливість розташувати на території Радянської Росії навчальні й випробувальні центри: пілотна школа — у Липецьку, танкова школа — поблизу Казані; поблизу Москви, у Філях, збирались німецькі «юнкерси».

2) врегулювання всіх спірних питань шляхом взаємної відмови від претензій (Росія пробачала Німеччині борг у 10 млрд крб., в свою чергу Німеччина визнавала націоналізацію німецької власності в Росії й не вимагала її повернення чи відшкодування);

3) Росія здійснила справжній прорив на дипломатичному фронті, що вивів Росію з міжнародної ізоляції: з 1924 р. прокотилася хвиля дипломатичних визнань з боку країн Заходу.

15 червня — 20 липня 1922 р. — Гаазька конференція. Не знайшовши спільної думки з російською делегацією, конференція зайшла у глухий кут і не змогла прийняти заключний документ.

Спроби вирішення «німецького питання». Становлення нової системи європейської безпеки

Не дивлячись на вирішення багатьох питань міжнародного життя, ситуація навколо Німеччини залишалася напруженою.

Найбільш гострим залишалося питання репарацій. Встановлений обсяг був не під силу Німеччині. Щоб змусити Німеччину до сплати, французькі війська разом із бельгійськими у січні 1923 р. окупували Рурську область, де була зосереджена важка промисловість Німеччини (Рурський конфлікт).

Англія та США не підтримали дій Франції, яка під їх тиском змушена була погодилася на перегляд репараційних зобов’язань Німеччини. На передній план вийшла ідея історичного примирення.

серпень 1924 р. — Лондонська конференція прийняла «план Дауеса» (30 серпня), відповідно до якого

 франко-бельгійські війська виводяться в Руру;

 репарації не скорочувалися, але щорічні платежі зменшувалися;

 джерело репарацій — прибутки держави за рахунок встановлення високих податків та товари широкого вжитку, а також прибутки від важкої індустрії та залізничного транспорту;

 надання Німеччині кредитів (800 млн марок).

5–6 жовтня 1925 р. — Локарнська конференція прийняла Рейнський гарантійний пакт, який гарантував недоторканність кордонів між Францією, Бельгією та Німеччиною.

1925 р. — підписання Женевської конвенції про заборону використання хімічної зброї, конвенцій про заборону використання варварських систем зброї (кулі «дум-дум», зі зміщеним центром тяжіння і т.п.) та про права військовополонених.

1926 р. — прийняття Німеччини в Лігу Націй;

27 серпня 1928 р. — підписання пакту Бріана-Келлога (65 держав):

 засудження війни як засобу вирішення міжнародних спорів та інструменту державної політики;

 визнання необхідності удаватися тільки до мирних засобів.

серпень 1929 р. — прийняття «плану Юнга» (схвалений Гаазькою мирною конференцією):

 скорочення розміру репарацій на 20% щорічно;

 виплата репарацій розтягнуто на 55 років;

 джерело репарацій — виключно з надходжень до бюджету та прибутків залізниць;

 скасовано фінансовий контроль та контроль над економікою Німеччиною.

1930 р. — війська Антанти на п’ять років раніше виведені з Райнської зони.

1932 р. — скасування репараційних виплат (а разом і «плану Юнга») Лозаннською конференцією.

Рейнська демілітаризована зона — 50-км смуга вздовж правого берегу Рейну, де Німеччині заборонялося мати військові споруди та утримувати війська.

Мандат — право (мандат) від Ліги Націй «передовим націям на управління колишніми та Османськими колоніями»; скрита форма колоніалізму.

Репарації — відшкодування державою збитків, завданих у ході агресії, що сплачувалися у грошовій або іншій формі.

Ліга Націй — міжнародна міжурядова організація, що існувала в міжвоєнний період.

Санкції — форма міжнародно-правової відповідальності за порушення миру і безпеки.

Сепаратний договір — договір, укладений однією або кількома державами без відома чи згоди своїх союзників, або окремо від групи держав-учасниць договору.

Пакт — (від лат. pactum — договір) — міжнародний договір політичного змісту.