Утворення Ліги Націй

Паризька мирна конференція прийняла вироблений спеціальною комісією Статут Ліги Націй, який став складовою частиною Версальського договору.

Метою Ліги Націй, покликаної зберігати Версальську систему устрою світу, проголошувалися розвиток співробітництва та гарантія миру.

Основними органами ЛН були (місцезнаходження — Женева):

○ щорічна Асамблея;

○ постійно діюча Рада Ліги.

Статут передбачав колективні санкції проти порушників міжнародної системи відносин.

Лідуючі позиції в Лізі Націй займали Велика Британія та Франція. Ініціатори її створення, США, відмовилися ратифікувати Версальський договір через посилення в країні ізоляціоністських настроїв. Поза організацією опинилися переможені у війні держави, а також Радянська Росія.

Мирні договори з союзниками Німеччини

Спільними для всіх договорів були:

1) територіальні поступки (дивитися таблицю);

2) воєнні обмеження;

3) репарації.

10 вересня 1919 р. — Сен-Жерменський договір із Австрією, в який юридично закріпив розпад Австро-Угорської імперії. Австрія — невелика гірська країна з населенням у 6,5 млн чоловік (третина — у Відні). Крім означених статей заборонялося приєднання («аншлюс») Австрії та Німеччини.

27 листопада 1919 р. — Нейіський договір із Болгарією.

4 червня 1920 р. — Тріанонський договір із Угорщиною;

10 серпня 1920 р. — Севрський договір із султанською Туреччиною, в якому крім означених умов зберігався режим капітуляцій — особливі прав європейських країн у торгівлі на території Туреччини (так і не набув чинності). Завдяки національно-визвольному рухові Туреччина змогла зберегти суверенітет.

24 липня 1923 р. — Лозанський договір, за яким юридично закріплювався розпад Османської імперії та визначалися нові кордони Туреччини, ліквідувався режим капітуляцій, прийнято рішення про протоки, які стали відкритими для всіх військових та торгових суден (Локарнська конференція, 20 листопада 1922 — 24 липня 1923 р.).

Міжнародні суперечності на Далекому Сході

Основні суперники: США (Юз), Велика Британія (Бальфур), Японія (Като).

Основні протиріччя;

 контроль над Китаєм;

 недоторканість колоніальних володінь;

 баланс морських озброєнь.

Вашингтонська конференція (12 листопада 1921 р. — 6 лютого 1922 р.)

Взяли участь: США, Велика Британія (також представлені її домініони та Індія), Японія, Франція, Італія, Бельгія, Голландія, Португалія, Китай.

На конференції були підписані:

○ «Договір чотирьох держав» (США, Велика Британія, Японія та Франція):

 гарантував його учасникам збереження острівних володінь у басейні Тихого океану;

 розривання англо-японського договору 1902 р. про військовий союз;

○ «Договір п’яти держав» (США, Велика Британія, Японія, Франція та Італія):

 скорочення збройних сил;

 встановлення пропорції лінійного флоту 5 : 5 : 3 : 1,75 : 1,75

○ «Договір дев’яти держав» (всі учасники): проголошував суверенітет й цілісність Китаю та принцип «відкритих дверей».

Оцінка Версальсько-Вашингтонської системи міжнародних відносин

Позитивне, закладене у Версальсько-Вашингтонській системі:

1) сприяла стабілізації міжнародних відносин після війни;

2) визнання за народами права на самовизначення;

3) відмова від війни, як засобу вирішення конфліктів;

4) створення Ліги Націй — першої міжнародної організації для координації відношень між державами.

Протиріччя, закладені у Версальсько-Вашингтонську систему:

1) між країнами-переможницями (Італія, яку називали «переможеною серед переможців», вона не отримала тих територій на які розраховувала; між Францією та Англією, з однієї сторони, та США, з іншої, що вступили у боротьбу за світове лідерство; між Францією, яка прагнула до гегемонії у Європі та Великою Британією, яка намагалася зашкодити цьому);

2) між країнами-переможницями і переможеними (в першу чергу — Німеччина);

3) між метрополіями та колоніями (збереження колоніального гноблення);

4) нові європейські кордони проводилися без урахування національних інтересів народів (Польща, Румунія і т.п.), що створювало підґрунтя для взаємних територіальних претензій;

5) між соціалізмом та капіталізмом, адже СРСР залишився поза цією системою.