МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ, НАУКИ,

МОЛОДІ І СПОРТУ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

«ХАРКІВСЬКИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ ІНСТИТУТ»

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ФАКУЛЬТЕТ

КАФЕДРА ЕКОЛОГІЇ І ПРАВА

Основні положення Водної Рамкової Директиви ЄС та їх впровадження у водогосподарську практику України.

(НДРС)

Виконавець: студентка ІІІ курсу

групи ЧЕ - 29 А

Смерека В. І.

Перевірила: Ас. Акришора А. М.

Чернівці – 2011

План

І. Вступ

ІІ. Діяльність Міністерства екології та природних ресурсів України у сфері охорони, раціонального використання та відтворення водних ресурсів

ІІІ. Впровадження положень Водної Рамкової Директиви ЄС у водогосподарську практику України.

ІV. Висновки

Вступ

Інтенсивне використання водних ресурсів призвело до їх значного забруднення. Забруднення Вод - це зміна їхніх фізичних, хімічних або біологічних властивостей, які можуть стати причиною шкідливої дії на людину чи природу. Необхідно сказати, що підземні води забруднюються повільніше, оскільки мають природний захист (сукупність гідрогеологічних умов), що попереджує проникнення забруднювачів у водоносні горизонти. Забруднення вод поділяють на хімічне, фізичне, біохімічне та бактеріальне, теплове.

Хімічне Забруднення води відбувається внаслідок надходження у водоймища із стічними водами різних шкідливих домішок неорганічної (кислоти, солі, луги) та органічної природи (нафта та її продукти, органічні поверхневі та поверхнево-активні речовини (ПАР), синтетичні миючі засоби (СМЗ) тощо). Більшість із забруднювачів є токсичними для мешканців водоймищ та людини, а саме: сполуки миш'яку, свинцю, ртуті, кадмію, хрому, фтору та ін. Згубну дію на стан водоймищ мають органічні речовини, оскільки знижують вміст кисню у воді. Особливо шкідлива у цьому відношенні нафта та нафтопродукти, які утворюють плівку на поверхні води, що перешкоджає газообміну. Органічні домішки осідають на дно водоймищ і замулюють його; при перегниванні такого осаду утворюються шкідливі сполуки, зокрема сірководень. Велику кількість органічних забруднювачів скидають у води целюлозно-паперові комбінати, нафтопереробні заводи, тваринницькі комплекси та хімічні підприємства.

Фізичне Забруднення води - це зміна її фізичних властивостей (прозорості, вмісту суспензій та інших домішок, радіоактивних речовин, температури). Суспензії (пісок, намул, глина) потрапляють у водоймища за рахунок поверхневого змиву дощовими водами сільськогосподарських угідь, з промивних установок підприємств гірничо-рудної промисловості, у викидах АЕС з радіоактивними домішками та ТЕС з частками золи.

Біологічне Забруднення водоймищ полягає в поступленні із стічними водами різних видів мікроорганізмів, рослин, вірусів, бактерій, грибків і т. п., нехарактерних для водоймищ. Найбільшими забруднювачами є комунально-побутові стоки, підприємства шкірообробної промисловості, м'ясокомбінати, біофабрики та ін.

Теплове Забруднення спричинене спуском у водоймища теплих вод різних енергетичних установок АЕС, ТЕСтаін. підприємств. АЕС, як правило, скидають воду температури 45°С, що є згубним для мешканців водоймищ.

Згідно з класифікацією Міжнародної конвенції (1972 р.) найбільш небезпечні скиди у воду хлорорганічних сполук, сполук ртуті, кадмію, миш'яку, міді, цинку, свинцю, нафти та нафтопродуктів, радіоактивних та побутових відходів. Всі вони характерні для об'єктів Збройних Сил України, особливо для ремонтних заводів і майстерень, парків техніки, складів та баз ПММ, військових аеродромів і т. д.

Діяльність Міністерства екології та природних ресурсів України

у сфері охорони, раціонального використання

та відтворення водних ресурсів

На даний час майже мільярд людей не мають доступу до чистої питної води і більше ніж три мільярди не забезпечені належними санітарними умовами. Така ситуація має тяжкі наслідки як для здоров’я населення так і для економіки відповідних країн та регіонів. На саміті ООН, що проходив у місті Йоганнесбург у 2002 році розглядалося питання про цілі розвитку на нове тисячоліття. Одним з визначених завдань було вдвічі зменшити число людей, які не мають доступу до чистої питної води та належних санітарних умов до 2015 року. Для досягнення цієї мети численні партнери з галузі науки, політики та економіки докладають всіх зусиль, щоб разом знайти нові рішення цієї проблеми та шляхи їх виконання.

Зважаючи на такі обставини близько 40 науковців з Центру Екологічних Досліджень ім. Гельмгольца (UFZ) та Дрезденського Технічного Університету, водогосподарське підприємство Штадтентвессерунґ Дрезден ҐмбГ (Stadtentwässerung Dresden GmbH), яке є членом GWP (German Water Partnerschip), а також інші партнери з галузі науки, політики і економіки Німеччини та інших країн об’єдналися в Міжнародний Альянс Водних Досліджень Саксонія (IWAS), щоб разом присвятити себе нагальним проблемам пов’язаних з водою у п’яти регіонах світу. За сприяння Міністерства освіти та науки Німеччини в рамках програми “Дослідження та інновації в нових федеральних землях” розробляються системні рішення, що цілеспрямовано направлені на конкретні проблеми з водою.

Для розкриття основних засад та механізмів впровадження екологічної політики у водній сфері в Європейському Союзі розглянемо Водну Рамкову Директиву ЄС (EU Water Framework Directive 2000/60/EC). Одним з пріоритетних напрямків діяльності Європейського Союзу є охорона вод, оскільки вода на відміну від будь-якого комерційного продукту є спадщиною, яку необхідно охороняти, захищати та вона потребує відповідного поводження. Прийняттю Водної Рамкової Директиви ЄС передував процес реструктуризації європейської водної політики, що тривав 5 років. Так, у 1988 році у висновках семінару з водної політики Співтовариства у Франкфурті, що проводився на рівні міністерств, зазначалося про потребу в законодавчому документі ЄС щодо екологічної якості.

Кожен з регіонів має власний профіль, тому і причини виникнення проблем з водою різні:

• Покращення якості поверхневих вод згідно з Водною Рамковою Директивою Європейського Союзу (Східна Європа).

• Розроблення адекватних стратегій, інструментів та заходів для адаптації до навколишнього середовища, що змінюється під впливом екстремальних кліматичних умов (Центральна Азія).

• Покращення концепцій менеджменту міського водного господарства стосовно водопостачання (Латинська Америка), відведення стічних вод та активного мулу і його обробка (В’єтнам).

• Довготривала раціоналізація бідних водних ресурсів у засушливих регіонах (Середній Схід).

• Для розроблення довготривалих концепцій менеджменту необхідно мати моделі передбачення майбутніх сценаріїв. Працівники IWAS розробляють такі моделі для комплексного системного аналізу (IWAS Tool Box).

• Крім того, IWAS прагне ввести в застосування спроектовані для відповідних регіонів системні рішення, стратегії адаптації, заходи та методи на тривалий час. З цієї причини розроблення концепцій обміну знаннями та підвищення компетенції займає центральне місце у науковій роботі IWAS.

На прикладі цих модельних регіонів дослідний проект IWAS об’єднує фундаментальні дослідження з розвитком економіки за сприяння компетентних регіональних підприємств. За допомогою певних суспільно-політичних структур, через співпрацю з місцевими дійовими особами та розбудову необхідних компетенцій на місці забезпечується довготривале функціонування регіональних проектів та концепцій менеджменту. Таким чином, проект IWAS надає конкретні рішення для Інтегрованого управління водними ресурсами та робить свій внесок до досягнення цілей на наступне тисячоліття, визначених ООН.

У заяві міністерського семінару щодо підземних вод, який відбувся у Гаазі в 1991 р., було визнано потребу в заходах щодо запобігання довготривалому погіршенню якості та зменшенню кількості прісної води. Води в країнах ЄС зазнають зростаючого тиску від збільшення попиту на достатню кількість води доброї якості для всіх потреб суспільства. 10 листопада 1995 р. Європейське екологічне агентство у своєму звіті «Довкілля в Європейському Союзі – 1995» надало дані про тогочасний екологічний стан, підтверджуючи потребу в діях щодо охорони вод ЄC, їхніх якісних та кількісних характеристик. Тому 18 грудня 1995 р. Рада прийняла висновки з вимогою, зокрема, розробки нової рамкової Директиви, яка б встановлювала базові принципи відтворювальної водної політики Європейського Союзу та запросила Комісію подати пропозиції.

Так з’явилася Директива 2000/60/EC Європейського Парламенту та Ради від 23 жовтня 2000 року, яка встановлює рамки для Співтовариства у сфері водної політики. Вона стала керівним документом для встановлення цілей охорони води в 21-у столітті. Ця директива має на меті підтримати та покращити природне середовище в ЄС. Як зазначає у своєму вступному слові до видання «Водна Рамкова Директива ЄС 2000/60/EC. Основні терміни та їх визначення» директор проекту «Управління басейнами річок Буг, Латориця та Уж» пан Ульріх Гершель, Водна Рамкова Директива передбачає [2]:

• Комплексний підхід до захисту усіх вод – поверхневих вод річок і озер, прибережних морських і підземних вод;

• Досягнення «доброго» стану для всіх вод до 2015 року (цілеспрямований менеджмент);

• Управління водними ресурсами за басейновим принципом;

• Посилення транскордонного співробітництва (один річковий басейн – єдиний план управління);

• Ефективне використання водних ресурсів за принципом «сплачує винуватець забруднення»;

• Широкомасштабне залучення громадян, зацікавлених сторін, неприбуткових громадських організацій;

• Удосконалення законодавства.

Водна політика ЄС потребує прозорої, ефективної та зрозумілої законодавчої бази. ЄС мусить забезпечити спільні принципи для того, щоб скоординувати зусилля держав-членів ЄС для покращення охорони вод ЄС та загальні засади діяльності.

У визначенні мети екологічної політики зазначається необхідність заміни антагоністичних відносин між природою та суспільством на відносини доповненості, коли суспільна система стабілізує природну. Практичне досягнення головної мети пов’язане з вирішенням двох основних задач: по-перше, запобігати погіршенню стану природного середовища, по-друге, запровадити раціональне використання природних ресурсів.

Оскільки екологічні чинники впливають на всі показники якості життя, а держава декларує про пріоритети екологічної безпеки, то в своїх практичних діях на державному рівні урядовці повинні дотримуватися принципів пріоритету екологічної політики. Однак, ми бачимо, що природоохоронні витрати в нашій країні, як правило, знаходяться на периферії такого важливого документу, як державний бюджет, по-суті займаючи останні рядки.

Якість життя є на сьогодні дуже важливим показником, який потребує роз’яснення. Аналіз екологічних аспектів розвитку суспільного прогресу вказує на тенденцію до збільшення кількості штучно створених людиною систем, які витісняють або замінюють природне середовище. Тому на думку фахівців [2] природне середовище зрештою розчиниться в навколишньому. Тим самим суспільство буде поставлено перед необхідністю розробки методів управління створеним ним середовищем.

Зараз перед наукою поставлено питання про розробку системи заходів, що «мають за мету не тільки раціональне використання природних ресурсів і охорону природи, а й підвищення якісного рівня оточуючого людину середовища, яке по суті справи є показником якості життя людей». Надзвичайно важливим є усвідомлення того, що в середовищі життєдіяльності суспільства є лише одна складова, яка характеризується двоїстою, тобто і соціальною і біологічною природою, це населення.

А це означає, що саме населення може виступати в ролі своєрідного індикатору стану довкілля. Такі фактори, як рівень здоров’я, захворюваності різних вікових категорій населення, а також рівень смертності відображають зміни, які відбуваються в якості навколишнього середовища. Означені фактори є виразниками біологічної природи населення. А соціальний аспект виявляється в змінах потреб людей, що й визначає напрямки й цілі розвитку техносфери і соціального середовища. А от підвищення якості життя людей визначає і принципи їхньої екологічної поведінки, тобто можливість чи неможливість того чи іншого методу природокористування [1].