Домашнє завдання

Вправа 1. Запишіть, знявши риску. Поясніть, які займенники пишуться разом, а які — через дефіс?

Аби/хто, аби/що, аби/який, де/хто, де/який, де/чий, хто/небудь, який/небудь, чий/небудь, ні/який, хто/сь, ні/що, будь/чий, будь/який, казна/хто, казна/який, будь/хто, будь/що, де/хто.

Вправа 2. Провідміняйте займенники я, він, весь, сам, свій, чийсь, себе, ніхто.

Укажіть засоби вираження відмінкових значень.

Практичне заняття 7. Система дієслівних форм та дієслівних категорій.

1. Дієслово як частина мови.

2. Система дієслівних утворень у сучасній українській літературній мові: особові форми, інфінітив, дієприкметник, дієприслівник.

3. Типи дієслівних основ.

4. Категорія виду дієслова. Видові пари, їх творення.

5. Категорія перехідності / неперехідності.

6. Категорія стану.

7. Час дієслова.

8. Дійсний, наказовий, умовний спосіб дієслова.

9. Словозмінні категорії дієслова: особи, числа, роду.

10. Безособові дієслова.

1. Дієслово – це частина мови, що означає узагальнене поняття дії як процесу і виражає її в граматичних формах часу, особи, способу, стану, виду.

2. В українській мові дієслово має 5 типових форм:

1) неозначена форма (інфінітив): писа-ти, говори-ти, літа-ти, гримі-ти, мерзну-ти, дивува-ти;

2) способові форми: (він) пиш-е, писа-в-Ø, напиш-е, буде+писа-ти, писати-ме, писа-в-Ø+би, хай+пиш-е;

3) дієприкметник: пиш-уч-ий, любл-яч-ий; пожовті-л-ий, посиві-л-ий; писа-н-ий, підписа-н-ий; залюбл-ен-ий, бач-ен-ий; вимии-т-ий, коло-т-ий;

4) форми на -но/-то: написа-но, зробле-но,прожи-то, випи-то;

5) дієприслівник:  пиш-учи, любл-ячи, підписа-вши, полюби-вши.

3. Існує два типи дієслівних основ, від яких утворюються дієслівні форми: основа інфінітива та основа теперішнього часу.

Основа інфінітива виділяється шляхом відокремлення в дієслові інфінітивного суфікса -ти, -ть: унести.

Від інфінітивної основи творяться такі дієслівні форми:

• форми дієслів минулого часу (читав, ніс);

• дієслова умовного способу (читав би, ніс би);

• дієприкметників минулого часу (прочитаний);

• дієприслівників доконаного виду (прочитавши);

• форми на -но, -то: (прочитано, стоптано, забуто).

Основа теперішнього часу виділяється шляхом відокремлення в дієслівній формі 3^ї особи множини особових закінчень -уть, -ать (j – належить завжди до основи): читаj-уть, шукаj-уть.

Від основи теперішнього часу творяться:

• усі особові форми дієслів теперішнього часу (читаю, читає, читають, читаємо, читаєте);

• особові форми майбутнього часу доконаного виду (прочитаю, прочитаєш);

• усі особові форми наказового способу (читай-мо; працюй-мо);

• дієприкметникові форми теперішнього часу (крокуючий);

• дієприслівники недоконаного виду (читаючи, знаючи).

У деяких дієсловах основи інфінітива і теперішнього часу можуть збігатися, це відбуається тоді, коли основа закінчується на приголосний (вез-ти → вез-уть, нес-ти → нес-уть, гриз-ти → гриз-уть, рев-ти → рев-уть).

4. Вид є обов’язковою ознакою для кожної з п’яти форм дієслова.

Одні дієслова називають дію, обмежену в часі, таку, що досягла свого результату, інші – дію, яка не досягла свого результату. За цими ознаками розрізняють дієслова двох видів: доконаного і недоконаного.

Доконаний вид указує на початок, кінець, одноразовість дії, тобто на те, що пов'язано з її результатом, і визначається питанням що зробити? Наприклад: заспівати, заспіваймо, заспівавши, вирушити, заметушився – початок дії; виорав, напрацювалися, опублікувати, скоротати – кінець дії; війнути, гукнув, хлине – одноразовість дії.

Недоконаний вид указує на повторюваність, тривалість, незавершеність, а отже, – на нерезультативність дії і визначається питанням що робити? Наприклад:  вимагати, подивлявся – повторюваність дії; міститися, чекали, зимуючи – тривалість дії; підтримуваний, означати, коштувати – незавершеність дії.

Видова пара – це одне й те саме дієслово з двома граматичними ознаками – доконаного і недоконаного виду. Залежно від того, яка ознака – результативність чи нерезультативність – цікавить мовця, з пари вибирається словоформа доконаного або недоконаного виду, наприклад: ввійти – входити; загорнути – загортати; затримати – затримувати; оздобити – оздоблювати.