2.1. Людина як система, феномен людини, принципи її організації, свідомість і несвідомість, біополя.

Як уже відомо, предметом вивчення санології є здо­ров'я, а об'єктом — людина здорова та людина в "треть­ому" стані. Щоб дослідити здоров'я, потрібно знати феномен людини, принципи її організації.

Дослідження останніх років на основі квантової фізи­ки, нейрофізіології і психології (Бом, Прибрам, Пригожин, Вульф та інші) дозволили розглянути людину як мікрокосм із поняттям голограмного принципу будови Всесвіту, голограмної моделі свідомості людини, уявлен­ня про людину як носія всієї інформації про Всесвіт.

"Пізнай себе, і ти пізнаєш світ" — говорив Сократ.

Людина — це цілісна система. Система — сукупність елементів і зв'язків між ними, що функціонують як єдине ціле та мають єдину ціль — функціонування.

Людина — це система з пірамідальним принципом будови, яка має три рівні:

1. Нижній, соматичний (бота — тіло).

2. Середній, психічний (реуспе — душа).

3. Верхній, духовний (грецьке поіі8 — дух). Останній рівень надсвідомість — ірраціональна творча сфера.

Піраміда має свої закони. Організація ця ієрархічна і визначається тим, що задає режим діяльності всієї сис­теми, є вершина (духовний рівень).

Взаємовідносини між рівнями та елементами підля­гають законам гармонії (правило золотого зрізу). Ця особливість і забезпечує динамічну стійкість системи та її розвиток.

Людина є частиною світу, а тому його підсистемою. У свою чергу в собі, у своїй біологічній структурі люди­на має мінісистеми, в яких відображено весь організм. Це радужна оболонка ока, вушна раковина, язик, шкіра, слизова носа, особливості долоні, ступні. За зміною цих структур можна визначати стан здоров'я, а через них і впливати на здоров'я, наприклад, іридодіагностика, хіромантія тощо.

Елементарною мінісистемою організму є кожна його клітина.

Кожен з трьох рівнів системи "Людина" розглядаєть­ся як окрема підсистема, організована за тим же прин­ципом, що і цілісна система. Підсистеми функціонують відносно автономно, але взаємопов'язано та ієрархічно.

Системоутворюючим фактором кожної системи є кінцевий результат, мета функціонування системи. Структура системи визначається метою. Розрізняють три базові мети життя людини:

1. виживання (на соматичному рівні), тобто форму­вання й зберігання своєї індивідуальної біологічної структури, збереження популяції;

2. реалізація себе як особистості (на психічному рівні), тобто потреба прожити повноцінне життя в суспільстві;

3) розвиток альтруїзму, прагнення зрозуміти себе і Світ, себе у Світі, прожити життя у згоді зі своїми індив­ідуальними прагненнями, здібностями, проявити себе творцем (на вищому рівні).

Перевага може віддаватись різним намірам (цілям) залежно від інтелекту людини, умов її життя.

Згідно зі структурою життєвої мети людини виявля­ють окремі аспекти валеології як науки:

1) індивідуальне фізичне здоров'я (його діагностика, прогнозування, формування, збереження, закріплення) і адаптація виживання;

2)репродуктивне здоров'я;

3. психічне здоров'я та управління ним;

3. роль вищих аспектів свідомості в збереженні здо­ров'я.

Принципи функціонування системи "Людина"

Кожна жива система будується на основі: речовини, енергії й інформації.

Інформація організовує систему в просторі й часі, визначає форму, в якій перебувають речовина та енер­гія. Наукою накопичено великий матеріал щодо біолог­ічної структури людини та значно менше — щодо психі­чної. Вищій рівень (сфера надсвідомості) лише починає досліджуватись.

Інформаційна матриця біологічної структури — це генетичний код.

Інформаційними структурами адаптаційного призна­чення є регулятори системи — нейрогуморальний та імунний комплекс, що спрямовують функції організму на забезпечення виживання та продовження виду, тоб­то на репродукцію.

Інформаційна матриця психіки — це психічний код, архетипи людини.

Людина приходить у життя з певним набором архе-типів (за К.Г. Юнгом), що проявляються протягом усього життя в її поведінці. Її прояв залежить від самосвідо­мості і свідомого ставлення до життя, що відрізняє лю­дину від тварин. При цьому людина має свободу волі, свободу вибору. Через свідомість людина організовує свою психіку на збереження індивідуального, фізично­го, репродуктивного здоров'я, забезпечує соціальну адаптацію і свій психічний розвиток.

Енергетичний принцип. Кожна система може функ­ціонувати за наявності відповідної енергії. Енергія лю­дині потрібна для росту й розвитку, підтримання відпо­відної температури тіла, функціонування її органів і си­стем, адаптації до умов середовища. Нестача енергії при­зводить до порушення функцій організму, зниження його життєдіяльності.

Структурний принцип. Людина за походженням є біологічною системою. Вона має певну будову. Структур­ною одиницею є клітина. В організмі людини є понад двісті різних за будовою та функцією форм клітин, а за­гальна кількість досягає 75 трлн. З клітин будуються тканини, а тканини формують органи. Це структурна сторона людського організму, на якій ґрунтуються його функції. Від функціональної активності органів і систем, усього організму залежить стан його структури, тобто тіла, а також здоров'я.

За допомогою системного підходу глибоко проаналі­зовано біологічний рівень людини. Саме цілісний організм володіє такими інтегральними якостями, яки­ми не володіють його окремі частини (системи, органи, тканини, клітини), що поза організмом не мають змоги підтримувати своє індивідуальне існування. В цілому організмі вони взаємодіють, взаємообумовлюють одна одну, що забезпечує принцип економії структур і підстраховку функцій. Інтегральним елементом, верши­ною пірамідної системи біологічного (фізичного) рівня є нейрогуморально-імунний ансамбль.

Як біосистема організм має такі властивості, якості: