- •1.2. Здоров'я та хвороба
- •Структура валеології як науки
- •1.4. Методологічні основи валеології
- •1.7. Дефініції та понятійний апарат
- •2.1. Людина як система, феномен людини, принципи її організації, свідомість і несвідомість, біополя.
- •Здатність до збереження індивідуального існуванняза рахунок самоорганізації.
- •2.2. Давні холістичні системи
- •2.3. Здоров'я та його механізми з позиції системного підходу
- •3.1. Класифікація діагностичних моделей
- •3.4. Діагностика рівня здоров'я за резервами біоенергетики
- •Питання для самооцінки здоров'я.
- •3. Наступним фактором уродженого походження, який впливає на психічну діяльність, є особливості темпераменту.
- •4.3. Набуті у процесі життя особливості психіки. Вчення про стрес, загальний адаптаційний синдром
- •4.4. Механізми психічного та фізіологічного стресу
- •4.5. Наслідки стресу
- •5.1. Фізіологія репродуктивної системи
- •Чоловічі статеві органи
- •Жіночі статеві органи
- •5.2. Статевий цикл людини та статева поведінка
- •5.3. Загальне уявлення про репродуктивну здатність, репродуктивний потенціал
- •5.5. Статева культура, як передумова репродуктивного здоров'я
- •5.6. Венеричні хвороби як фактор ризику репродуктивного здоров'я
- •Сифіліс (люес)
- •Снід — синдром набутого імунного дефіциту
- •Генітальний герпес
- •Хламідіози
- •Трихомонози
- •6.1.1. Передумови порушення функції хребта та причини дегенеративно-дистрофічних процесів у ньому
- •6.1.2. Остеохондроз і його прояви у людини
- •6.2.1. Працездатність, робота, стомлення, відпочинок.
- •Фізична активність
- •6.2.2. Роль фізичної активності в розвитку перехресної адаптації
- •6.2.3. Фізичні вправи та функціональні резерви організму
- •6.2.4. Фізичні вправи та імунна система
- •6.2.5. Фізичні вправи як засіб загартовування
- •6.2.6. Фізичні фактори, що сприяють формуванню, зростанню та зміцненню здоров'я людини
- •6.2.7. Техніка та методика самоконтролю за фізичним навантаженням
- •6.3. Методи загартовування
- •6.4. Масаж
- •6.4.1. Коротка характеристика прийомів масажу
Фізична активність
Розвиток моторних і вегетативних функцій організму у дітей, їуіїє вдосконалення й підтримка на високому рівні у дорослих та людей похилого віку потребують оптимальної фізичної активності. Недостатня фізична активність викликає суттєві зміни фізіологічних функцій людини, що доведено як дослідами на тваринах, так і спостереженнями над людьми.
В умовах обмеження рухливості тварини швидко починають хворіти, у них виникають негативні морфологічні зміни органів та функціональні розлади, що зумовлюють у подальшому їхню загибель. Людина може жити за відсутності фізичної активності, але це призводить до значного погіршення соматичних, вегетативних і соціальних функцій. Такий стан називають гіподинамією (знизу, сила). При ньому спостерігаються суттєві зміни окремих органів.
Так, зменшуються розмір та сила скелетних м'язів. У піддослідних тварин у разі обмеження рухливості через 30 діб сила м'язів знижується до 1/3 від попередньої величини, а тривалість поодинокого скорочення зростає вдвічі, тому зменшується витривалість м'язів.
Гіподинамія негативно впливає на процеси збудження та гальмування у корі великих півкуль, на швидкість утворення умовних рефлексів, на формування психічних реакцій. Зниження фізичної активності зумовлює зменшення розмірів серця, тому знижуються систолічний та хвилинний об'єми крові, прискорюється пульс, а також зменшуються об'єм легеневої вентиляції та основний обмінна 5-20%.
При гіподинамії спостерігається гіпофункція ендокринних залоз, особливо наднирників.
Одним із найбільш об'єктивних критеріїв здоров'я людей є рівень їхньої фізичної працездатності. Висока фізична працездатність — це ознака міцного фізичного здоров'я, а її низьке значення є фактором ризику для здоров'я. У здоровому тілі — здоровий дух (Демокріт). За допомогою фізичних вправ людина здатна підвищити рівень своєї фізичної працездатності, що зміцнює її здоров'я та подовжує період активного життя.
6.2.2. Роль фізичної активності в розвитку перехресної адаптації
У відповідь на дію різних факторів зовнішнього середовища організм реагує певними пристосувальними реакціями, які забезпечують збереження гомеостазу, а відповідно, і життя.
Жити — означає пристосовуватись, тобто адаптуватись. В основі адаптації (від асіаріаііо — пристосування) лежить зміна обміну речовин, функції й структури органів і систем.
Деякі фактори навколишнього середовища викликають комплекс однотипних змін. Таким чином, при адаптації до певних факторів можливо набути підвищеної резистентності до дії інших, наприклад, пристосування до гіпоксії збільшують витривалість до холоду, фізичного навантаження тощо. Це явище отримало назву підвищення неспецифічної резистентності або перехресна адаптація.
Будь-які фактори, які підвищують функціональну активність органів і систем організму, викликають схожий наслідок, а саме: виникає дефіцит енергетичних ресурсів (макроергів), посилюється процес фосфорилювання, мобілізуються запаси, зокрема глікогену. Така зміна енергетичного обміну є сигналом для генетичного апарата клітин, що прискорює синтез нуклеїнових кислот та білків, більшого утворення мітохондрій та ферментів. Завдяки цьому збільшується синтеза АТФ, зростає об'єм клітин, вони починають розмножуватись. Усе це забезпечує кращу адаптацію організму до дії несприятливих факторів середовища. Таким чином, активація генетичного апарату клітин через дефіцит енергії забезпечує зростання енергетичного потенціалу, а це є підґрунтям підвищення неспецифічної резистентності.
Така схожість у механізмах адаптації дозволяє організму пристосуванням до дії одного фактора стати більш стійким до дії інших факторів. Тому фізично треновані люди стійкіші до умов гіпоксії, змін температури навколишнього середовища, крововтрати, радіації, збудників тощо (М.В. Зімкін, 1968).
Дія на організм стресорів завжди призводить до додаткових енергетичних витрат, тому важливим критерієм адаптованості є здатність біосистеми зберігати постійний енергетичний потенціал.
Систематичні фізичні вправи тримають високою енергетичну потужність мітохондрій, що забезпечує протистояння клітин факторам зовнішнього середовища, тобто стабільність "неврівноваженої (відкритої) системи — організму людини.