3. Наступним фактором уродженого походження, який впливає на психічну діяльність, є особливості тем­пераменту.

Сукупність індивідуально-психологічних особливос­тей, які проявляються у швидкості виникнення та силі відчуттів, у загальній рухливості людини, називається темпераментом (іетрегатепішп — відношення частин).

Темперамент — це сукупність спадкових психоди-намічних властивостей індивіда (сили, рухливості та урівноваженості мозкових процесів (за І.П. Павловим). Вони є фізіологічною основою характеру (форми темпе­раментів за Гіпократом, типи вищої нервової діяльності за І.П. Павловим).

Темперамент має два основні прояви: емоційність та активність."хні особливості визначають риси характеру.

Існує гіпотеза (Симонов, Єршов), що чотири типи тем­пераменту спадково детерміновані розвитком і взаємов­пливом тих або інших структур головного мозку:

• гіпоталамус і лобні долі обумовлюють силу та збуд­ливість нервової системи у холерика;

• гіпоталамус і гіпокамп — у сангвініка;

• мигдалини і лобні долі — у флегматика;

• мигдалини і гіпокамп — у меланхоліка.

Характер. Типи акцентуації характерів

Усі три уроджені фактори, які можуть впливати на психічну діяльність людини, одночасно впливають і на формування її характеру.

Характер — це сукупність стійких індивідуальних особ­ливостей людини, які проявляються у діяльності та спілку­ванні, обумовлюють типові для неї форми поведінки.

Надмірний прояв окремих рис характеру, який ви­являється у слабких його рисах, вразливості, називаєть­ся акцентуацією. Процент акцентуацій дуже великий, наприклад, у населення Берліну, згідно з даними К. Ле-онарда, він складає біля 50%.

Виділяють такі типи акцентуйованих характерів:

а) циклоїдний, тобто схильний до різких змін настрою залежно від зовнішніх впливів;

б) астенічний, тобто швидко втомлюється, нерішу­чий, дратівливий, схильний до депресії;

в) сенситивний — дуже чутливий;

г) шизоїдний, тобто емоційно холодний, самообмежений (відгороджений), мало контактуючий,

д) параяоїчний, тобто дуже дратівливий, підозрілий, чутливий до образ, із високою стійкістю негативних афектів,

є) епілептоїдний, тобто якому властиві імпуль­сивність поведінки, нетерпимість, конфліктність, педан­тичність,

ж) демонстративний (істероїдний), тобто схильний до дитячих форм поведінки, а саме: брехливості, несерйоз­ності, фантазування, удавання, авантюризму тощо;

з) гіпертимний, тобто постійно з бадьорим настроєм, бажанням братись за справу, проте ніколи не доводить її до кінця, схильний проявляти ініціативу, але не реалі­ зовувати її тощо;

і) дистимний, тобто надмірно серйозний і відповідаль­ний, сконцентрований на похмурих думках, недостатньо активний, схильний до депресії;

к) нестійкий, тобто надмірно піддається впливу ото­чення.

Ці риси характеру можуть проявлятися в будь-який час, що перешкоджає адаптації до соціального середо­вища, тому може проявлятись патологія характеру, тобто психопатія. Вони мають таку ж назву, як і ак­центуації. Це пограничні стани, які вилікувати прак­тично неможливо, тому що в їх основі лежать особливості темпераменту, а він майже не змінюється. Лише інколи бувають винятки, коли психологічна робота сприяє кращій адаптації людини до колективу, а також коли людина починає усвідомлювати свої негативні риси ха­рактеру і стримує їх.