13. Професійна компетентність та обов’язок професійного розвитку прокурора.

Прокурор повинен підтримувати честь і гідність своєї професії, свою професійну компетентність на належному рівні. У своїй діяльності завжди відповідати найвищим етичним та естетичним вимогам, сумлінно виконувати службові обов’язки. 

Основним напрямом професійного розвитку працівників органів прокуратури є професійне навчання, під яким ми розуміємо процес формування у працівників специфічних, професійних знань, навиків за допомогою спеціальних методів навчання. Слід відзначити і те, що професійний розвиток є ширшим поняттям, ніж професійне навчання, але різниця між ними є умовною, оскільки і професійний розвиток, і професійне навчання виконують одне завдання - підготовку персоналу до виконання ним своїх обов’язків. Різниця в тому, що професійне навчання орієнтується на сучасні потреби органів прокуратури, а професійний розвиток - на майбутнє і є більш фундаментальним.

Слід також наголосити, що важливе значення в контексті даного питання має формування знань та навиків протягом всього часу своєї практичної діяльності, а не на окремих її відрізках.

Прокурор повинен постійно вдосконалювати професійну майстерність, знання права, підвищувати загальну культуру, опанувати необхідний на службі вітчизняний та зарубіжний досвід.

Адже безпосередньо професійна компетентність прокурора і є кінцевим результатом його професійного розвитку, який полягає у самовдосконаленні як фахівця.

14. Справедливість та об’єктивність.

Прокурор повинен діяти в межах повноважень, визначених законом, справедливо, неупереджено та об’єктивно:

– не повинен продовжувати кримінальне переслідування, якщо розслідування показує необґрунтованість чи незаконність обвинувачення;

– враховувати всі обставини у справі, включаючи ті, що стосуються підозрюваного (обвинуваченого, підсудного, засудженого), незалежно від того, чи є вони доказами вини або невинуватості останнього;

– бути політично неупередженим, виключати можливість будь-якого впливу або тиску на свою професійну діяльність органів місцевої влади та самоврядування, посадових осіб, а також рішень, програм та дій політичних партій, інших суспільних об’єднань чи їх органів;

– не висловлювати публічно своєї власної позиції з тих чи інших питань поточної політики, щоби не ставити під сумнів свою неупередженість;

– утримуватися під час перебування на службі в органах прокуратури від висування своєї кандидатури у народні депутати України.

• намагатися знаходити справедливий баланс між загальними інтересами суспільства та інтересами та правами індивідуума.

• розумно і гуманно використовувати надані права у відповідності з принципами справедливості;

• не допускати суб’єктивізму, приймати рішення виключно на підставі положенні нормативно-правових актів, норм законодавства.

Билет №17.етика взаємодії прокурорів з контролюючими та правоохоронними органами.

Взаємодія прокуратури з контролюючими та правоохороннимиорганами – це «організаційно-управлінська діяльність прокурорів, спрямована на встановлення ділових контактів з іншими державними органами загальної і спеціальної компетенції, які виконують контрольні та правоохорнну функції у різних сферах життя суспільства, і проведення з ними спільних заходів, спрямованих на зміцнення правопорядку. Використання можливостей взаємодії сприяє більш ефективній реалізації конституційних функцій прокуратури.

Як стадії координації прокуратурою діяльності правоохоронних органів у роботі визначені: осмислення проблем боротьби зі злочинністю, вироблення конкретних пропозицій щодо порядку денного координаційних нарад (1); визначення кола питань, які слід винести на найближчу координаційну нараду (2); засідання координаційної наради з прийняттям відповідного рішення (3); реалізація рішень наради шляхом здійснення скоординованих заходів (4). Учасників координаційних нарад можна поділити на постійних і факультативних – останні беруть участь в окремих координаційних нарадах з врахуванням порядку денного. Стан злочинності, передусім організованої, визначає напрямки і форми координаційної діяльності. Взаємодія прокуратури з іншими органами державного контролю може здійснюватись як у плановому порядку з обговоренням проектів планів спільних заходів на міжвідомчих нарадах, так і в оперативному порядку шляхом встановлення контактів з окремими контролюючими органами. Форми взаємодії можуть бути процесуальними і непроцесуальними. До числа процесуальних форм взаємодії відносяться: а) витребування прокурором інформації про стан законності і заходи щодо її забезпечення; б)проведення контролюючими органами на вимогу прокуратури перевірок і ревізій на окремих об’єктах; в) участь представників органів позавідомчого контролю у перевірках виконання законів, що проводяться прокуратурою; г) проведення на вимогу прокурора позавідомчих експертиз; д) участь прокурора у засіданнях органів державної влади і управління; е) використання прокурорами права невідкладного прийому керівниками і посадовими особами. До непроцесуальних форм взаємодії відносяться: а) взаємний обмін інформацією; б) підготовка спільних узагальнень практики прокурорської і контрольної діяльності; в) доповіді прокурорів на засіданнях колегіальних органів; г) взаємне ознайомлення прокуратури та органів загального і спеціального контролю та правоохоронних органів з планами роботи і заходами; д) спільні заходи з інформування громадськості про діяльність прокуратури і правоохоронних та контролюючих органів; д) спільні заходи з підвищення ділової кваліфікації; е) участь у розробленні разом з органами позавідомчого контролю та правоохоронними органами заходів запобігання правопорушенням та злочинам ; є) спільне проведення перевірок виконання законів.

№18 взаємовідносини пр-ів з органами виконавчої влади та місц.самовряд.

Прокурори при здійсненні своїх повноважень є незалежними від органів

державної влади і місцевого самоврядування, але це ніяк не виключає їх

взаємодії. Зокрема, значні взаємозв'язки прокуратури з вищими органами

державної влади виявляються в установчій сфері. Адже Генеральний

прокурор України призначається Президентом України за погодженням з

Верховною Радою України, а звільняється з посади - самостійно

Президентом України. Верховна Рада України може висловити недовіру

Генеральному прокурору, який тягне його відставку. Водночас, порушення

кримінальної справи відносно народних депутатів здійснюється Генеральним

прокурором, що вносить у Верховну Раду України подання про зняття

депутатської недоторканності. Для проведення розслідування у справі про

усунення Президента України в порядку імпічменту Верховна Рада України

створює спеціальну тимчасову слідчу комісію, до складу якої включається

спеціальний прокурор.

Прокуратура, як і інші державні органи, фінансується за рахунок

Державного бюджету, що розробляється Кабінетом Міністрів і

затверджується Верховною Радою України. Схеми посадових окладів

працівників органів прокуратури затверджуються Кабінетом

Міністрів України.

Законодавством передбачено й широкий перелік форм участі прокурорів в

організаційних заходах органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування . Так, Генеральний прокурор може брати участь у засіданнях Верховної Ради і Кабінету Міністрів України, а прокурори нижчого рівня можуть виступати з доповідями про стан дотримання законності на відповідній території на сесіях місцевих рад, апаратних нарадах у місцевих державних

адміністраціях. Прокурори узагальнюють факти порушення законності й

можуть вносити подання про усунення їх причин в органи державної влади,

місцеві ради та їх виконкоми. Прокурори можуть бути присутніми на

засіданнях постійних комісій місцевих рад, на громадських засадах брати

участь у роботі підкомісій і робочих груп у якості експертів, у роботі

постійних комісій із законності й охорони громадського порядку.