10. Взаємовідносини всередині колективів прокуратур.

Cтаття 26 Проекту Кодексу визначає взаємовідносини у колективах прокуратур. Стосунки між прокурорами у трудових колективах повинні базуватися на засадах товариського партнерства, взаємоповаги, взаємодопомоги.

У взаємовідносинах прокурори повинні уникати проявів недоброзичливого ставлення один до одного з кар’єристських та інших особистих міркувань та об’єднувати свої зусилля заради виконання завдань, поставлених перед прокуратурою.

Прояви здорової публічної критики недоліків у роботі слід поєднувати із взаємною повагою, толерантністю, стриманістю, ввічливістю. Неприпустимими є факти інтриганства, поширення пліток щодо поведінки колег тощо.

Стаття 27 визначає етичні засади ставлення керівників прокуратур до підлеглих працівників

У відносинах з підлеглими керівники прокуратур повинні поєднувати принциповість і вимогливість з повагою і доброзичливістю до них; не допускати грубощів, приниження людської гідності.

Сприяти творчому виконанню підлеглими своїх функціональних обов’язків, не обмежувати без потреби їх ініціативу, проявляти повагу до висловлюваних ними правових позицій і не нав’язувати свою точку зору силовими методами.

Стосовно до службового колективу вимоги етикету можна звести до правил поведінки начальника з відношенню до підлеглих і правилами поведінки рядового співробітника по відношенню до свого начальника (командира). Серед правил поведінки керівника можна назвати такі:

• навчати, а не повчати підлеглих і самому вчитися у них;

• запалювати людей, а не «спалити» їх окриком, грубим словом, безтактністю;

• вимагати, а не чіплятися;

• вести людей за собою, а не підштовхувати їх;

• бути стриманим, а не пасивно чигають;

• бути скромнішим в оцінці себе, але більш щедрим в оцінці підлеглих;

• бути простим і доступним у спілкуванні, але не допускати фамільярність;

• бути принциповим, а не впертим і ряд інших.

У числі правил поведінки підлеглого можна виділити такі як:

• поважати начальника, а не догоджати йому;

• бути ввічливим, а не улесливим;

• вести себе з гідністю, але без зарозумілості;

• бути скромним, а не слухняних;

• проявляти ініціативу, а не самовілля;

• бути правдивим, але тактовним;

• бути виконавчим, а не подобострастним, і деякі інші.

Ці правила, ставши звичними і стійкими оптимізують взаємини начальника і підлеглих, сприятливо впливають на співробітників, що займають однакове службове становище, в цілому об'єднують колектив, сприяють успішному вирішенню службових завдань.

11. Відповідно до проекту Кодекусу професійної етики та поведінки прокурора, а саме

Стаття 27Етичні засади ставлення керівників прокуратур до підлеглих працівників

У відносинах з підлеглимикерівники прокуратур повинніпоєднуватипринциповість і вимогливість з повагою і доброзичливістю до них; не допускатигрубощів, приниженнялюдськоїгідності.

Сприятитворчомувиконаннюпідлеглимисвоїхфункціональнихобов’язків, не обмежувати без потреби їхініціативу, проявлятиповагу до висловлюваних ними правовихпозицій і не нав’язувати свою точку зорусиловими методами.

Взаємини керівників з підлеглими будуються на принципах:

—відкритості керівництва по відношенню до співробітників;

—надання керівниками рівних можливостей усім своїм підлеглим для виконання своїх обов'язків;

—підтримки ініціативності підлеглих;

—розуміння специфіки роботи підлеглих і розподілу відповідальності за результати їх роботи;

—неупередженості та справедливої оцінки результатів роботи підлеглих;

—відсутність суб'єктивізму;

Взаємовідносини підлеглих з керівниками будуються на принципах:

—поваги, дисципліни і дотримання субординації;

—сумлінного виконання як своїх прямих посадових обов’язків, так і інших завдань керівництва, які не описані в посадових інструкціях, але безпосередньо відносяться до сфери і специфіки діяльності підрозділу Компанії.

Найголовніша формула успіху — знання, як поводитися з людьми(Теодор Рузвельт)

Ввічливість, комунікабельність і здатність розуміти один одного є невід’ємною частиною щоденної роботи. Безумовно, кожен з нас професіонал у своїй справі, але цього недостатньо, щоб відповідати всім вимогам, що пред’являються компанією.

Серед правил поведінки керівника можна назвати такі:

• навчати, а не повчати підлеглих і самому вчитися у них;

• запалювати людей, а не «спалити» їх окриком, грубим словом, безтактністю;

• вимагати, а не чіплятися;

• вести людей за собою, а не підштовхувати їх;

• бути стриманим, а не пасивно чигають;

• бути скромнішим в оцінці себе, але більш щедрим в оцінці підлеглих;

• бути простим і доступним у спілкуванні, але не допускати фамільярність;

• бути принциповим, а не впертим і ряд інших.

У числі правил поведінки підлеглого можна виділити такі як:

• поважати начальника, а не догоджати йому;

• бути ввічливим, а не улесливим;

• вести себе з гідністю, але без зарозумілості;

• бути скромним, а не слухняних;

• проявляти ініціативу, а не самовілля;

• бути правдивим, але тактовним;

• бути виконавчим, а не подобострастним, і деякі інші.

Ці правила, ставши звичними і стійкими оптимізують взаємини начальника і підлеглих, сприятливо впливають на співробітників, що займають однакове службове становище, в цілому об'єднують колектив, сприяють успішному вирішенню службових завдань.

12.

Відповідно до проекту Кодекса професійної етики та поведінки прокурора,а саме:

Стаття 6. Незалежність та самостійність

При виконанніслужбовихобов’язківпрокурормає бути незалежним, щопередбачаєйого свободу від будь-якоговпливу, тискучивтручання в діяльність. З метою дотриманняцього принципу прокурор зобов’язаний активно протистояти будь-якимспробампосягання на йогонезалежність.

При прийняттіконкретнихрішень бути самостійним та незалежним:

– відпротиправноговпливу з метою перешкодитивиконаннюслужбовихобов’язківабодомогтисьприйняттянеправомірногорішення з боку представниківіншихорганіввлади, об’єднаньгромадян, підприємницьких структур та окремихосіб;

– відмежуватисьвід будь-якихкорисливих і приватнихінтересів, зовнішнього та політичноговпливу, тиску з боку громадськості та засобівмасовоїінформації;

– ігнорувативимоги та рекомендації не уповноваженихосібщодовирішення справ і матеріалів і, не обмежуючисьцим, вживати в установленому порядку заходів для притягненнявинуватців до відповідальності;

– утримуватисявід будь-якихдійчиповедінки, щозаважали б належним чином виконуватисвоїповноваження і були не сумісними з посадою прокурора;

– керуватисьлишевимогами закону, правилами етикипрофесії та своїмипереконаннями.

Відповідно до ЗУ Про прокуратуру

Стаття 7. Гарантії незалежності прокуратури у здійсненні повноважень

Втручання органів державної влади і органів місцевого самоврядування, посадових осіб, засобів масової інформації, громадсько-політичних організацій (рухів) та їх представників у

діяльність прокуратури по нагляду за додержанням законів або по розслідуванню діянь, що містять ознаки злочину, забороняється.

Вплив у будь-якій формі на працівника прокуратури з метою перешкодити виконанню ним службових обов'язків або добитися прийняття неправомірного рішення тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Звернення представників влади, інших посадових осіб до прокурора з приводу конкретних справ і матеріалів, що знаходяться у провадженні прокуратури, не можуть містити будь-яких вказівок або вимог щодо результатів їх вирішення.

Ніхто не має права без дозволу прокурора або слідчого розголошувати дані перевірок і попереднього слідства до їх закінчення.

Відповідно до ст. 114 КПК України

При провадженні досудового слідства всі рішення про спрямування слідства і про провадження слідчих дій слідчий приймає самостійно, за винятком випадків, коли законом передбачено одержання згоди від суду (судді) або прокурора, і несе повну відповідальність за їх законне і своєчасне проведення.