6. Форми регламентації морально етичних вимог до прокурорів

Етичні вимоги, що ставляться до прокурорів у різних країнах, визначаються міжнародними і національними документами. До національних документів, котрі регламентують етичні вимоги до прокурорів відносяться: 1) закони (статути), наприклад дисциплінарний статут; 2) закони і корпоративні акти – кодекси поведінки (етики) прокурорів.

До міжнародних можна віднести Європейські інструкції з питань етики та поведінки прокурорів, прийняті Конференцією Генеральних прокурорів в травні 2005 р.

До національних можна віднести Дисциплінарний статут прокуратури України, де у ст..2 зазначені певні моральні вимоги до працівників прокуратури. Також ЗУ « Про прокуратуру», де у ст..46 містяться вимоги до осіб , які призначаються на посади прокурорів і слідчих, зокрема те що вони повинні мати необхідні моральні якості.

Потрібно зазначити, що дуже важко чітко юридично визначити зміст моральних вимог, що призводить до недосконалого нормативного регулювання цього питання.

У всякому разі, головною ідеєю етичних вимог до прокурорів є недопустимість поведінки, яка може нашкодити авторитету прокуратури як держ органу.

9. Підтримання прокурором честі, гідності та авторитету професії.

Стаття 5 Проекту Кодексу професійної етики та поведінки прокурора передбачає, що прокурор повинен підтримувати честь і гідність своєї професії, свою професійну компетентність на належному рівні. У своїй діяльності завжди відповідати найвищим етичним та естетичним вимогам, сумлінно виконувати службові обов’язки. У разі поширення неправдивих відомостей, які принижують честь, гідність і ділову репутацію прокурора, останній вправі звернутися до суду з відповідним позовом про захист своїх прав.

Як правило, працівник органів прокуратури визначає свою лінію поведінки, конкретні вчинки, ставлення до служби і людям, звіряючи їх з його розумінням «особистої і службової гідності», «професійного обов'язку і честі». Якщо його передбачувані дії відповідають уявленням працівника про обов'язок, честь, гідність, то він охоче виконує свої обов'язки, діє ініціативно, не боїться взяти на себе відповідальність, тому що морально він схвалює і заохочує свої дії. Разом з тим працівник не може дозволити собі зробити вчинки, які суперечать його розумінню професійного обов'язку, гідності, честі.

Професійна гідність, з одного боку, відображає ставлення інших людей до цієї особи як до фахівця, професіонала, а з іншого боку, свідчить про ставлення людини до самої себе як до працівника, про усвідомлення ним своїх заслуг, професійних якостей. Професійна гідність є багато в чому слідство гідної професії, тобто визначається суспільною значимістю даної професії, її престижем, що склалися громадською думкою. Проте не можна не враховувати і особистого, індивідуального ставлення людини до своєї професії, що аж ніяк не завжди збігається з об'єктивним становищем у суспільстві людей даної професії.

Професійна гідність особи тісно пов'язана з її конкретним становищем у службовому колективі, її особистими заслугами і відповідної їм мірою поваги і пошани, тобто пов'язане з честю співробітника як представника даної професії, конкретного колективу, всього прокурорського корпусу. Честь працівника органів прокуратури, з одного боку, виступає як результат його особистих заслуг і достоїнств як громадянина і як працівника, а з іншого боку, вона є наслідком заслуг перед суспільством, народом всіх охоронців правопорядку, співробітників всіх поколінь і служб. Таким чином, вдягнувши погони, працівник як би авансом отримує частку пошани і слави всього корпусу гідних працівників, які стояли на варті правопорядку. Це, природно, накладає на кожного особливу відповідальність за підтримання його честі не тільки як конкретної особистості, але і як представника всього складу органів прокуратури. Не секрет, що й населення, суспільство оцінюють працівників правопорядку не тільки як конкретних представників влади, а й узагальнено, переносячи на людину в мундирі добру чи недобру славу інших співробітників органів внутрішніх справ.

Професійна честь вимагає від працівників підтримувати репутацію, авторитет тієї професійної групи, до якої він належить і приналежністю до якої він дорожить. З цього честь - не лише визнання минулих заслуг людини та її сьогоднішніх чеснот, достоїнств, але й хороший стимул його подальшого морального вдосконалення, застава успіхів у службовій діяльності. Важливо при цьому зазначити, що честь працівника органів прокуратури визначається не його службовим або матеріальним становищем, спеціальним званням, освітою, а тільки його особистими якостями (моральними, діловими, політичними, інтелектуальними та іншими) як громадянина, як працівника, як представника органів прокуратури. Турбота про фахову честь і службовому гідність спонукає їх підтримувати честь і гідність всіх громадян і навіть осіб, підозрюваних у вчиненні злочинів або позбавлених волі (але не позбавлених цивільних прав і гідності особи). Як показує досвід і наукові дослідження, чим вище розвинуте у співробітника почуття особистої й службової гідності, чим більше він дорожить своєю професійною честю, тим більш значуща його соціальна цінність, якщо вони поєднуються з високою моральною зрілістю, професійною культурою, необхідними моральними якостями.

Частина 1 ст. 277 ЦК України встановлює, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.