В.2.1. Передумови виникн. Соц..
Наукові відкриття клітинної теорії Т. Швана та М. Шлейдена здійснили справжню революцію в природознавстві. Клітинна теорія доводила єдність рослинного та тваринного світів, а отже, й людського, виходячи з "першоцеглин-ки" - клітини. Непересічне значення мало також відкриття Ч. Дарвіната його обґрунтування вчення про антропосоціо-генез-біологічний і соціальний розвиток людства. Суспільство як складний феномен стали вивчати за аналогією до природи з позиції природничих наук, які на той час мали значні досягнення в пізнанні. Так виникає натуралістичний напрямок у соціології, котрий досліджує суспільство та його закономірності за аналогією до природи. У межах такого напрямку формуються цілі соціологічні школи. Найбільш відомі з них - органічна школа, що пояснювала соціальне життя біологічними закономірностями; школа географічного детермінізму, яка розглядала географічні особливості (клімат, ландшафт, ґрунт, систему річок) як визначальні щодо сутнісних рис суспільства; школа соціального дарвінізму, котра переносила боротьбу за існування у природі та природний добір на суспільство.
На тлі значних досягнень у природознавстві особливо яскраво відчувався брак знань про суспільні явища. Виникла нагальна потреба в появі такої науки, яка б пояснила складні соціальні процеси, виробила би практичні рекомендації щодо життєдіяльності суспільства як цілого й певних його частин.
> Промислова революція та швидке утвердження капіталізму. У XVII ст., а особливо в XVIII ст. стимулювали поширення машинної праці, зумовили різкі та глибинні технологічні зміни, що сталися внаслідок появи нових машин і енергетичних ресурсів. Фактично формувалося якісно нове суспільство - традиційне (аграрне) суспільство поступово змінювалося індустріальним (капіталістичним).
> Глибокі економічні зміни, викликані утвердженням капіталізму, сприяли суттєвим соціальним змінам: переважна більшість населення стала працювати у промисловості, торгівлі, державних інституціях, а не в галузі землеробства; намітилося значне збільшення міського населення та зменшення сільського, відбулося різке розшарування населення на багатих і бідних унаслідок первісного накопичення капіталу. Ці нові тенденції, що кардинально змінили суспільство, вимагали вивчення, розуміння та наукового витлумачення.
> Суттєві політичні зміни, що тісно пов'язані з економічними. Це особливо виявлялося на прикладі Франції, де відбувалася ідеологічна боротьба між лібералізмом в уособленні молодої буржуазії та консерватизмом в уособленні прихильників монархії. Відбувалося формування національних держав. Усе це вимагало нових наукових розробок із практичним нахилом, встановлення соціальних діагнозів розвитку суспільства.
> Важливими інтелектуальними джерелами появи соціології виявилися знання, здобуті в межах інших наук, які були певним плацдармом, базою для нової науки. До XIX ст. досить фундаментально було розроблено: ідею власне суспільства, ідею соціального прогресу та регресу, ідею соціального детермінізму (причиновості), ідею держави. До цього часу філософи багато зробили для розробки проблеми методу наукового пізнання. Завдяки Ф. Бекону, що обґрунтував емпіричний метод, та Р. Декарту, який орієнтувався на раціональне пізнання, нова наука отримала пізнавальні інструменти, з допомогою яких стало можливим вивчення суспільства.
До XIX ст. в науковому обігу вже перебувало багато категорій, котрими мала послуговуватися соціологія: соціальна реальність, соціальний рух, нація, клас, класова боротьба, соціалізм тощо.
> Панування позитивізму в суспільних науках. Позитивізм утверджував:
• переважання досвіду, емпірії в соціальному пізнанні, необхідність (отриманого з досвіду) знання замість апріорного (істинність якого не може бути доведеною чи спростованою досвідом);
• якісну однорідність природних і соц.. явищ;
• з'ясування того, як саме, а не чому, відбуваються явища та процеси;
• застосування до суспільної теорії таких же точних і об'єктивних методів, як і до природничих наук;
• можливість та бажаність точних природничо-наукових процедур фіксації даних спостереження через кількісну інтерпретацію суспільних явищ;
• відсутність аксіологічної (ціннісної) інтерпретації суспільних явищ залежно від ідеології - методологічний об'єктивізм;
• інструментальний характер отриманого знання, націленість на практику.
Засновником методу позитивізму є французький дослідник О. Конт, який водночас є фундатором соціології як науки.
Усі ці фактори стали вирішальними для появи соціології як науки.