4. Державна і регіональні програми зайнятості: призначення, структура, зміст.

Державна і територіальні програми зайнятості населення розроб­ляються відповідно до Закону України «Про зайнятість населення». Во­ни спрямовані на:

1) сприяння розвиткові та структурну перебудову економіки, створення умов для направлення вивільнюваних працівників у першу чергу на рентабельні виробництва та в пріоритетні галузі господарства;

2) запобігання розвитку безробіття та його скороченню шляхом підви­щення економічної зацікавленості підприємств і організацій у ство­ренні додаткових робочих місць переважно з гнучкими формами за­йнятості;

3) поліпшення системи відтворення робочої сили у поєднанні з розвит­ком робочих місць, професійної орієнтації, підготовки, перепідгото­вки і підвищення кваліфікації, ефективного використання трудових ресурсів;

4) захист безробітних і їх сімей від негативних наслідків безробіття та забезпечення зайнятості громадян, які потребують соціального за­хисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці;

5) формування матеріальної, кадрової, інформаційної, статистичної, фі­нансової та науково-методичної бази державної служби зайнятості;

6) заходи сприяння зайнятості населення, яке проживає в сільській міс­цевості.

Державна програма зайнятості охоплює систему заходів ціле­спрямованого впливу на всі аспекти функціонування ринку робочої си­ли: співвідношення попиту і пропозиції, кількісні і якісні параметри формування робочої сили, умови зайнятості, соціальний захист тимчасово незайнятого та безробітного населення з метою забезпечення ефе­ктивності суспільного виробництва і соціальної рівноваги в суспільстві. Процес розробки Програми зайнятості України складається з та­ких етапів:

1. Розробка концепції (концептуальних підходів) і структури програми, організаційного механізму, координації робіт. Цей етап має завер­шитись розглядом концепції, структури і графіка розробки проекту програми на засіданні колегії Міністерства праці і соціальної полі­тики за участю представників інших міністерств і відомств, які бе­руть участь у розробці проекту.

2. Розробка методичних засад побудови Програми, обгрунтування її цілей, завдань, пріоритетів, а також визначення основних напрямів і розроблення законів державної програми зайнятості.

3. Прогнозна оцінка зайнятості населення України на наступний рік, розрахунки основних показників зайнятості з урахуванням основних макроекономічних показників економічного та соціального розвитку України на наступний рік.

4. Подання до співвиконавців Програми зайнятості населення орієнти­рів щодо основних напрямів державної політики з питань зайнятості населення та основних макроекономічних показників Програми за­йнятості з урахуванням показників економічного та соціального роз­витку України.

5. Розроблення на відповідних рівнях управління регіональних про­грам зайнятості з урахуванням доведених до них Міністерством праці і соціальної політики основних напрямів державної політики у сфері регулювання зайнятості на наступний рік.

6. Розроблення проекту Програми зайнятості населення на наступний рік завершують з урахуванням даних регіональних програм зайнято­сті населення і подання основних показників до Мінекономіки, Мін­фіну для включення до Державної програми економічного і соціаль­ного розвитку і Держбюджету.

7. Доведення до центральних і регіональних органів виконавчої влади завдань щодо опрацювання й уточнення проекту Програми зай­нятості.

8. Доопрацьований і уточнений проект Програми зайнятості населення України з розробленими відповідними заходами щодо її реалізації подається до Кабінету Міністрів на затвердження, після затверджен­ня програма підлягає виконанню.

Програма зайнятості на базовому і територіальному рівнях складається з трьох розділів: у першому розділі ґрунтовно оцінюється демографічна ситуація в регіоні, стан зайнятості населення, кон'юнктура ринку праці за звітний період; у другому розробляються заходи активної політики сприяння зайнятості молоді; у третьому роз­робляється проект розвитку ринку праці та державне регулювання соці­ально-трудових відносин і соціальної сфери, зокрема:

• стабілізація сфери прикладання праці та сприяння зменшенню при­хованого безробіття;

• створення додаткових робочих місць, сприяння підприємництву;

• організація громадських робіт;

• профорієнтаційна робота, підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації вивільнених працівників та незайнятого населення;

• розвиток служби зайнятості;

• науково - та інформаційно-рекламне забезпечення програми;

• фінансове забезпечення програми;

• реалізація програми.

Формування програми зайнятості починається на базовому рівні (тобто на рівні міських, районних центрів зайнятості). Тут визначається коло показників, які узагальнюються у відповідних територіальних про­грамах, а потім відображуються в інформаційно-розрахунковій частині Державної програми зайнятості. За допомогою «наскрізних» показни­ків, що включаються до змісту базових, територіальних, а також до Державної програми зайнятості, відстежується хід виконання відповід­них програм і дієвість здійснюваних заходів, оцінюється вплив діяльно­сті служби зайнятості і державної політики на ринок праці, контролю­ється використання коштів, які спрямовуються на здійснення політики на ринку праці.