
2. “Рейкова війна”, “Концерт”
По мірі розгортання наступальних дій радянських військ налагоджується взаємодія з діями партизан. Було розроблено і здійснено низку ударів партизан по комунікаціям ворога з метою зриву пересування ворога, підвозу підкріплень тощо. Одна з таких операцій отримала назву ”Рейкова війна” і була проведена у 1943 р. під час Курської битви.
Коли розпочався контрнаступ радянських військ на Курській дузі в ніч на 3 серпня 167 партизанських загонів на території Росії. Білорусії, України одночасно завдали удару по залізницям. У першу ж ніч було висаджено в повітря 42 тис. рейок, а згодом було завдано удари по мостам і залізничним станціям. Ця операція порушила роботу залізничного транспорту ворога і створила йому не мало перешкод і труднощів. Було утруднено маневр силами.
Проте, сучасні дослідники стверджують, що дана операція не мала для ворога катастрофічного характеру. У ворога досить чітко спрацювали ремонтні бригади, які дуже швидко відновили рух транспорту. Крім того, на їх думку, удар по рейкам був помилкою, бо у ворога був великий запас рейок (одинадцять мільйонів, а взорвано було 200 тис.). Удар слід було наносити по ешелонам з технікою та військами. Підрив ешелону блокував роботу залізниці на декілька діб, а не годин. Але операція по підриву ешелона є дуже складною і небезпечною для підривників.
Друга велика операція під назвою “Концерт” була проведена партизанами у вересні 1943 р., коли радянські війська підходили до Дніпра. Вона була продовженням “Рейкової війни” і мала такі ж цілі і наслідки.
Також значну допомогу надали партизани наступаючим частинам радянської армії при форсуванні Дніпра і визволенні Правобережної України, а особливо Білорусії.
3. Волинська трагедія.
Схема: Трагедія Волині (1943 р.)
Причини |
|||||||||||||||||||||||||||||||||
1. Драматичну історію польського та українського народів в ХVІ-ХVІІІ століттях, заповнену особливо жорстокими селянськими бунтами і козацькими повстаннями, що придушувалися у потоках крові і залишили у свідомості багатьох поколінь задавнені незабуті взаємні кривди, також почуття соціальної несправедливості; |
|||||||||||||||||||||||||||||||||
2. Досвід і висновки з програної українцями війни з Польщею в 1918-1919 рр., які вказували на Польщу як одну з головних перешкоду у побудові незалежної України; |
|||||||||||||||||||||||||||||||||
3. Неврегульовані загальнополітичні умови після Першої світової війни, що позбавили українців мати власну державність; |
|||||||||||||||||||||||||||||||||
4. Національну політику II Речі Посполитої на східних територіях, що грунтувалася на засадах націоналізму і усунення інших національностей від участі в державному і громадському житті (справа автономії та самоврядування, проблема земельної реформи, освітня політика, порушення громадянських прав і свобод, репресій проти українців). Вона не ліквідовувала давні суспільні конфлікти, а навпаки їх загострювала; |
|||||||||||||||||||||||||||||||||
5. Терористичну і саботажну діяльність УВО, а потім ОУН на території Польщі у міжвоєнний період; |
|||||||||||||||||||||||||||||||||
6. Антипольську діяльність ОУН під час Другої світової війни, що виникла здебільшого з прийнятої ідеології інтегрального націоналізму Д.Донцова і формувала свідомість українського суспільства в дусі ненависті до поляків, як таких, що стоять на перешкоді незалежності України; |
|||||||||||||||||||||||||||||||||
7. Підбурювану роль обох тоталітарних режимів - радянського і німецького в підсилені українсько-польського конфлікту; |
|||||||||||||||||||||||||||||||||
8. Деморалізуючий вплив війни, яка спричинила велике моральне спустошення і відхід від норм соціальної поведінки, обумовив кривавий і злочинний характер конфлікту; |
|||||||||||||||||||||||||||||||||
9. Безкомпромісні позиції польського уряду і керівництва ОУН в територіальному питанні. |
|||||||||||||||||||||||||||||||||
Політично-військова стратегія ОУН і УПА передбачала реалізацію наступних головних завдань: |
|||||||||||||||||||||||||||||||||
1. Організація військових відділів ОУН на теренах Волині і Полісся, а потім у Східній Галичині; 2. Опанування якнайбільших теренів Волині, усунення з них німецької адміністрації; 3. Створення основ української адміністрації, підпорядкованої ОУН і УПА; 4. Підпорядкування всіх партизанських відділів керівництву ОУН-Б ( в тому числі відділів Т. Бульби, ОУН-Мельника, не зупиняючися перед застосуванням сили); 5. Усунення або знищення польського елемента на Волині і в Східній Галичині, як перешкоду українських прагнень до незалежності. Висновок: Український народ мав повне право прагнути до здобуття незалежності, проте методи і засоби, що застосовувалися ОУН і УПА проти польського населення, не можуть бути виправдані. Не мають виправдання і польські акції проти українського населення. |