7. Основні події соціокультурного життя суспільства.

Найбільшими та найвизначнішими подіями, які мали величезний вплив на розвиток Кассірера як філософа та особистості мали Перша світова війна, з подальшим розвалом Царської Росії та утворення на її місці соціалістичного СРСР, та Друга світова війна, за місяць до закінчення якої він помер.

2. Характеристика твору

   1. Структура твору.

Эрнст Кассирер «Опыт о человеке: Введение в философию человеческой культуры». Російський переклад.

«Чарлзу У. Хендлу в знак дружбы и благодарности.»

Зміст твору:

Предисловие

Часть первая ЧТО ТАКОЕ ЧЕЛОВЕК?

1. Кризис человеческого самопознания ( 4 підрозділів та примітки)

2. Символ — ключ к природе человека (текст розділу та примітки)

3. От животных реакций к человеческим ответам (текст разділу та примітки)

4. Человеческий мир пространства и времени (текст розділу та примітки)

5. Факты и идеалы (текст розділу та примітки)

Часть вторая ЧЕЛОВЕК И КУЛЬТУРА

6. Определение человека в терминах культуры (текст розділу та примітки)

7. Миф и религия (текст розділу та примітки)

8. Язык ( 3 підрозділів та примітки)

9. Искусство ( 3 підрозділи та примітки)

10. История (текст розділу та примітки)

11. Наука (текст розділу та примітки)

12. Выводы и заключение (текст розділу та примітки)

Комментарии

Коротка характеристика структури твору

У передмові автор вводить читача у курс справи щодо теми роботи.

Далі, у першій та другій частина, розділах та підрозділах, Кассірер викладає зміст твору. Їх структура включає в себе певну ієрархію: спочатку йде «частина», яка складається з «розділів», до деяких з яких входять «підрозділи». Найчастіше розділи не мають підрозділів.

Кожен розділ закінчується примітками, в яких іде посилання на певні роботи, твори, праці, їх авторів чи авторів певних висловлювань.

У коментарях спочатку йдуть коментарі, написані Ю.А.Муравьевым, а далі йдеться тлумачення певних понять, пояснення висловлювань, додаткова інформація щодо подій та історичних особистостей, надання короткої інформації щодо них.

2. Стиль викладення.

У викладенні твору автор дуже часто посилається на слова та висловлювання інших відомих культурних діячів, або згадує їхню діяльність та висновки, до яких вони приходили. Так лише у першому підрозділі IX розділу «Мистецтво», філософ згадує таких видатних особистостей: Александр Баумгартен, Арістотель, Руссо, Гете, Малларме, Леонардо да Вінчі, Ньютон, Людвіг Ріхтер, Еміль Золя, Кант, Евріпід, Шекспір, Сервантес, Мольєр, Вордсворт, Шеллі, Гельдерлін, Мікеланджело, Бетховен, Достоєвський, Толстой, Платон, Софокл, Агафон, Сократ, Моцарт, Шиллер, Арістофан, Данте, Сервантес, Юм, Альбрехт Дюрер. Серед них є філософи й поети, композитори й музиканти, скульптори й художники, письменники. Кількість згаданих чи процитованих людей різна у різних розділах, але всюди їх надзвичайно велика кількість.

Крім цього іноді автор посилається не на самих авторів поезій, художніх робіт, п’єс, драм, комедій тощо, а на діючих героїв. Наприклад, знову ж у IX розділі Кассірер цитує слова Гамлета: «Цель (лицедейства) как прежде, так и теперь, была и есть — держать как бы зеркало перед природой: являть добродетели ее же черты, спеси — ее же облик, а всякому веку и сословию — его подобие и отпечаток» та згадує Отелло, Макбета, Річарда ІІІ тощо.

У певних розділах також мали місце не лише цитування певних висловлювань, а й досить великих частин поезій, творів, робіт тощо.

Слід згадати й пряме цитування автором певних висловлювань на мові оригіналу (як правило, це латинська), з подальшим перекладом.

Треба ще зазначити, що автор приводить приклади певних історичних подій, наводить конкретні дати, прагнучи практично обґрунтувати свої думки.

Однак, згадуючи вищезазначене, приводячи приклади з історії чи говорячи про слова якоїсь видатної особистості, Кассірер робить з них свої власні, індивідуальні висновки, вкладає у роботу свою особистість. Хоча були й випадки коли автор погоджувався з тою чи іншою людиною, однак, продовжуючи свої міркування щодо певної теми, він завжди закінчував висловленням власної думки, відмінної від думки «першоджерела».

Говорячи про стиль викладення або «важкість розуміння» тексту роботи, то тут слід зазначити, що для мене він був не дуже складним. Кассірер пише досить вдало, приводить вдалі приклади та робить зрозумілі висновки.

Звичайно були певні моменти, коли автор використовував певну специфічну лексику (наприклад, “редукувати” історичне мислення, тобто перетворювати, розділ X «Історія»), для якої необхідне було певне тлумачення, але такі випадки були не такі вже й часті. Пояснення більшості незрозумілих понять, подій чи висловлювань можна знайти у коментарях.

Крім цього, деякі думки автора були у певній мірі незрозумілі та вимагали певного осмислення. Але, після такого «роздумування», яке могло тривати від хвилини до години, як правило, все ставало на свої місця.

Висновок

Отож, усе вищезазначене свідчить про великі знання автора в усіх сферах культури, прекрасне знання історії, його багатосторонню розвиненість. Всі ці особливості відіграють надзвичайно велику роль при написанні філософської роботи, яка може вплинути на свідомість читача та залишити у ній певний відбиток. Я впевнений, що ця праця насправді є такою. Вона сприяла новому осмисленню мною багатьох речей та категорій, не говорячи вже про сприйняття величезної кількості цікавої інформації.