Упущена вигода не є наслідком розкрадання і характерна для злочину за ст. 192 кк.

На думку деяких теоретиків (Шапченко), наслідок у конструкції розкрадання є умовністю (юридичною фікцією), оскільки момент визнання злочину закінченим традиційно пов’язується не з моментом заподіяння реальних збитків, а з моментом виникнення у особи можливості розпоряджатися чи користуватися чужим майном.

Особливості визнання розкрадання закінченим в окремих кримінально-правових ситуаціях

1. Розкрадання вчинене з охоронюваної території (сховище огороджена ділянка) вважається закінченим з моменту переміщення майна за межі цієї території.

Виняток – коли особа розпорядилась майном на свій розсуд в межах сховища і таке розпорядження охоплювалось її умислом (хоча б альтернативним умислом).

2. Розкрадання з проникненням у житло – багатоквартирний будинок - вважається закінченим, якщо майно переміщене за межі підїзду.

3. Розкрадання з житла – приватних будинків – з моменту винесення за межі будинку, а не навколишньої території. Те саме стосується нежитлового приміщення.

4. Розкрадання без проникнення у формі крадіжки і грабежу на практиці кваліфікують як закінчене з моменту фактичного заволодіння майном (див. для порівняння абз.1,2 п.4 зазначеної ППВСУ).

5. Певними особливостями характеризується момент закінчення таких «розкрадань» як розбій і вимагання.

Розбій – закінчений з моменту насильницького нападу; вимагання – з моменту вчинення двох дій: застосування фізичного чи психічного насильства і пред’явлення майнової вимоги.

6. Особливості має також момент закінчення привласнення, розтрати або заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовим становищем (ст. 191 КК): для цих складів формулювання «коли винна особа вилучила майно» є некоректним, оскільки вилучення може взагалі не відбуватися.

7. У випадку вчинення продовжуваного розкрадання, моментом його закінчення слід вважати закінчення останнього епізоду злочинної діяльності.

4. Причиновий зв'язок у розкраданні

Приновий зв'язок повязується до прямої дійсної майнової шкоди. Якщо орієнтуватися на позицію Шапченка (наслідки - фікція), то причиновий зв'язок має місце між дією особи і фактичним позбавленням власника можливості здійснювати свої правомочності щодо майна, яке є предметом розкрадання.

Спосіб є обов’язковою ознакою розкрадання (не має розкрадання «взагалі», а є розкрадання, вчинене визначеним у законі способом). Саме спосіб є підставою для поділу розкрадання на форми.

5. Субєктивна сторона розкрадання

Субєктивна сторона у розкраданні передбачає 3 обовязкові елементи – вину, мотив, мету. Вина у розкраданні завжди має форму прямого умислу. Зміст умислу: суб’єкт усвідомлює, що незаконно безоплатно обертає на свою користь чуже майно, передбачає, що внаслідок цього буде заподіяна пряма дійсна майнова шкода власнику майна (або з позиції Шапченка - передбачає, що власник майна буде позбавлений можливості реалізовувати свої правомочності щодо майна) і бажає настання таких наслідків. У ст. 187, 189 зміст умислу прив’язаний до конструкції формальних ЮСЗ.

Мотив і мета корисливі, зміст користі широкий. Мета – бажання розпорядитись чужим майном на власний розсуд.

6. Субєкт розкрадання

Субєкт - фізична осудна особа, яка досягла 14 р. – ст. 185,186,187,189, або 16 р. для всіх інших статей. За ст. 191 субєкт спеціальний.