Лекція 1. Злочини проти власності

1. Загальний механізм кримінально-правової охорони власності в Україні.

2. Систематизація злочинів проти власності.

3. Корисливі посягання на власність:

1. Розкрадання як типова юридична конструкція у кримінальному праві України.

2. Особливості юридичних складів злочинів передбачених ст.. 185-187, 189-191 ККУ.

3. Загальна характеристика кваліфікуючих та особливо кваліфікуючих ознак злочинів проти власності.

4. Корисливі злочини проти власності за відсутності ознак розкрадання.

4. Некорисливі посягання на власність.

Джерела:

• ППВСУ від 06.11.2009;

• Матишевський П.С. «Преступления против собственности и смежные с ними преступления» - К., - ЮрІнком- Інтер, 1996р.

В чинному ККУ дотримано принцип рівності всіх форм власності – встановлено єдиний підхід до правового захисту кожної з цих форм. У зв’язку з цим предмет більшості злочинів проти власності описаний ознакою «чуже майно» (замість термінів індивідуальне, колективне, державне майно як у КК 1960р.).

Кримінально-правова охорона власності в Україні здійснюється трьома шляхами:

1. Шляхом існування норм р. 6 ОЧ ККУ.

2. Через існування норм, які, поряд з посягання на основний об’єкт, передбачають обов’язкове посягання на власність (спеціальні види розкрадань: ст.. 262, 308 ККУ).

3. Через існування ряду норм, які передбачають відносини власності як факультативний об’єкт кримінально-правової охорони (ст. 258).

Систематизація злочинів проти власності

Підставою для класифікації злочинів проти власності є:

1. Наявність або відсутність в діях особи корисливого мотиву і мети:

1. Корисливі посягання на власність.

2. Некорисливі злочини проти власності (ст. 194-197, 198).

2. Корисливі злочини поділяються на види за наявності в діях особи юридичної конструкції розкрадання:

1. Розкрадання (ст.185,186, 187*,188-1, 189*,190*,191).

2. Корисливі посягання на власність за відсутності ознак розкрадання (ст.192-193,197-1).

*віднесення цих складів до розкрадань є дещо умовним:вимагання (ст.. 189) і шахрайство (ст..190) мають більш широкий предмет ніж традиційні розкрадання, до того ж вимагання є злочином з формальним складом. Розбій (ст..187) може взагалі не мати предмету злочину і має усічений склад. Виділення предмету у ст.. 188-1 також є до певної міри умовним.

Загальна характеристика розкрадання

В чинному ККУ не вживається термін розкрадання який є узагальнюючим для певної групи злочинів проти власності. Водночас у науці цей термін продовжує використовуватися для позначення загальний ознак більшості корисливих злочинів проти власності.

• Ознаки розкрадання

1. Безпосередній об’єкт – відносини з приводу володіння, користування та розпорядження об’єктами права власності. Такий безпосередній об’єкт характерний для більшості злочинів за ст..185-191 ККУ. Разом з тим об’єкт вимагання (ст.. 189) є ширшим, оскільки предметом вимагання визнають дії майнового характеру, які за своєю юридичною природою не є об’єктами права власності.

2. Предмет розкрадання – в більшості злочинів за ст..185-191 ККУ – «чуже майно» (термін є некоректним з юридичної точки зору; більш вдалим було б формулювання «майно яке належить на праві власності фізичній чи юридичній особі»). Предметом окремих форм розкрадання може бути не лише майно, а й право на майно (ст..189-190), дії майнового характеру (ст..189), електрична та теплова енергія

(ст..188-1). Терміни «право на майно» та «дії майнового характеру» є не дуже коректними з точки зору ЦКУ, зокрема відповідно до ст.. 190 ЦКУ майном вважаються майнові права та обов’язки. Вживання в ККУ термінів «чуже майно» і «право на майно» виглядає надмірним. Дії майнового характеру за ст.. 189 ККУ очевидно слід вважати різновидом «послуг» від до ч.1 ст.191 ЦКУ. З огляду на вимоги законодавчої техніки термін «дії майнового характеру» слід замінити на термін «послуги майнового характеру».

Юридичні склади злочинів розбою та вимагання (ст..187,189 ККУ) можуть не мати предмету злочину, оскільки передбачені цими статтями дії можуть бути не пов’язані з посяганням на майно, правом на нього чи дією майнового характеру. По суті у цих статтях терміни «чуже майно», «право на майно» і «дії майнового характеру» визначають не предмет злочину, а є характеристиками мети (напад з метою заволодіння майном… у ст..187) та змістом діяння у ст.. 189.

Не можуть бути предметом розкрадання:

• Природні об’єкти, які не вилучені з природного стану і перебувають у виключній власності народу України. Посягання на такі предмети можуть розглядатися як злочини проти довкілля – ст.. 239-1, 246, 248, 249 ККУ.

• Майно, яке не має вартості (номерки від гардеробу, банківські картки, товарні чеки), а також зіпсоване майно або речі, які становлять речі виключно для конкретної людини.

На думку окремих науковців (Матишевський) документи, які є еквівалентами грошей, можуть бути предметом розкрадання.

• Вогнепальна зброя, вибухові речовини […], наркотичні засоби […], військове майно […], транспортні засоби: заволодіння цими предметами передбачене спеціальними статтями ККУ.

• Майно, часткове право на яке має суб’єкт (якщо річ перебуває у сумісній власності).

3. Об’єктивна сторона включає:

1. Діяння. Змістом дії в межах розкрадання за теорією КП є незаконне безоплатне обернення майна, що належить іншій особі на свою користь чи на користь третіх осіб. Як у ККУ, так і в теорії зміст дії позначається різними термінами – «викрадення», «вилучення», «заволодіння». В усіх випадках дія у конструкції розкрадання передбачає перехід майна (від власника або законного володільця) у фактичне володіння суб’єкта або інших осіб, які одержують певні майнові вигоди за рахунок цього майна. Додатковими характеристиками дії у межах розкрадання є протиправність та безоплатність обернення.

2. Наслідок.

3. Причиновий зв'язок між діями і наслідками

4. Спосіб розкрадання (залежно від способу відбувається поділ розкрадання на форми).

Лекція 2.

Наслідки у розкраданні. В теорії КП наслідками розкрадання прийнято вважати пряму дійсну майнову шкоду (реальні збитки).