Вимоги до термінів

Сучасна мова науки і техніки висуває до термінів певні вимоги.

1. Однозначність.

Термін має визначати тільки одне наукове або технічне поняття, а поняттю відповідає тільки один термін.

Принцип "однозначності" терміна здійснюється за допомогою такого поняття, як поле. Поле - це штучно обмежена своєрідна ділянка існування терміна. Належність терміна до певного термінологічного поля є його суттєвою ознакою, що відрізняє термін від звичайного слова. У своєму полі термін отримує однозначність, тому що поле відіграє для терміна таку ж роль, що контекст для загальновживаної лексики. Наприклад, термін корінь у математичному термінологічному полі має одне значення (величина, що при піднесенні її до певного ступеня дає дане число); у біологічному термінологічному полі має інше значення (частина рослини, що міститься в землі); у граматичному термінологічному полі - третє значення (головна частина слова (без афіксів), що виражає його основне (лексичне) значення).

2. Системність.

Будь-який термін існує як термін тільки у певній терміносистемі. Поза її межами він стає звичайним словом.

3. Мотивованість.

Під поняттям мотивованість взагалі розуміють питання про те, чому у певного слова саме така мовна форма. Ця вимога не відіграє головну роль, проте вона сприяє кращому усвідомленню та запам'ятовуванню терміна. З погляду мовної форми термін може бути повністю мотивованим, частково мотивованим і немотивованим.

Повністю мотивованими вважають одноелементний термін, вибір якого пояснюється його дотермінологічним значенням, і багатоелементний термін, елементи якого теж пояснюються їхніми дотермінологічними значеннями.

Наприклад, математичні терміни гіпотенуза, трикутник. Мовна форма першого пояснюється метафоричним перенесенням найменування об'єкта: у давньогрецькій мові гіпотенузою називали кривобокість. Формі другого терміна визначається існуванням в українській мові слів "три" і "кут' та продуктивної моделі словотворення: числівник + іменник + суфікс.

Частково мотивованим є багатоелементний термін, частина елементів якого пояснена, а інша - ні. Прикладом може бути технічний термін ланцюговий грохот, що складається з двох елементів. Елемент "грохот" ми пояснити з погляду мовної форми не можемо через його часткову демотивованість ("грохот" - машина для розподілу сировини у процес збагачення корисних копалин) [32, т. 1, с. 673].

Немотивованим вважаємо математичний термін "ромб", тому що навіть у давньогрецькій мові, звідки надійшов до нас термін, невідома етимологія цього слова.

Проте з погляду термінознавства всі терміни мотивовані через семантику і функції, тобто нам відомі денотати (об'єкти дійсності) цих термінів і їх місця у певних терміносистемах.

Наприклад, ми знаємо, що гіпотенуза - це "сторона прямокутної трикутника, що лежить проти прямого кута" [32, т. 1, с 599] і що цей термін використовують у геометричній терміносистемі. У цій же терміносистемі використовують і терміни трикутник - "геометрична фігура на площині обмежена трьома прямими, які взаємно перетинаються й утворюють три кути" [32, т. 4, с 567] та ромб - "паралелограм з рівними сторонами непрямими кутами" [32, т. 4, с 107].

До технічної терміносистеми гірничодобувного обладнання належить уже відома нам термінологічна словосполука ланцюговий грохот.

У термінознавстві під час термінування за основу поняття береть ознака "відмітний - невідмітний". Тому ідеально мотивованим терміном може вважатися тільки той, що складається з назви об'єкта та однієї його відмітної ознаки. Наприклад, "вісь головна", "вісь координатна" тощо.

Проте сьогодні багато хто з термінологів намагається створювати мотивовані терміни шляхом найменування всіх ознак об'єкта термінування. Безумовно, що довжина таких термінів значно збільшується і може досягати навіть 10 і більше слів. Наприклад, криголамно-транспортний ліхтеровоз-контейнеровоз, ударно-поворотний спосіб буріння, дискова пневматична ручна пила тощо.