138. Поняття спадкового правонаступництва.

При спадкуванні перехід права та обв’язків спадкодавця до його спадкоємціввідбувається в порядку спадкового правонаступництва, яке матиме місце тільки за наявності ряду умов. Правонаступництво не вібувається, якщо особа, про спадкування після якої йдеться, не померла чи вона не оголошена померлою у судовому порядку. Правонаступником має виступати особа, яка в наслідок зазначених у законодавстві фактів визнається спадкоємцем. Необхідоно також, щоб спадкоємці були закликані до спадкоємства, адже в іншому разі правонаступництво не виникає. У цивілістичній науці спадкове правонаступництво характеризується рядом ознак, які дають змогу відрізнити його від правоноступництва після смерті, а саме: 1) спадщина периходить до спадкоємця як єдине ціле; 2) спадкоємець набуває спадщину завжди безпосередньо; 3) спадкоємець набуває всіх прав та обв’язківвідразу і водночас.

139. Спадкування за законом.

Досить часто спадкодавці не складають заповітів. Тут діє деже просте правило: спадкоємство відбувається за законом, оскільки оскільки воно не змінено заповітом. Спадкоємцями за законом є діти, дружина, батьки померлого, онуки і правнуки; брати і сестри; дід і бабуся як з боку батька, так і збоку матері. Однак всі ці спадкоємці спадкують права та обов’язки померлого в порядку черги. До числа спадкоємців за законом належать також непрацездітні особи, що перебували на утриманні померлого не менше як один рік до його смерті. Вони успадковують нарівні зі спадкоємцями тієї черги, яка закликається до спадкємства. У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері. У третю чергу право на спадкування за законом мають рідні дядько та тітка спадкодавця. У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини. У п'яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення.

Якщо немає спадкоємців ні за законом належать також непрацездатні особи, ні за заповітом, або жоден із спадкоємців не прийняв спадщини, або всі спадкоємці позбавленні заповідачем спадщини, майно померлого переходить до держави. Зазначемо, що й у разі, якщо через відсутність спадкоємців за законом заповідана тільки частина майна спадкодавця, то решта майна переходить до держави

140. Прийняття спадщини та відмова від спадщини.

Для того щоб спадкоємець став власником належногойому майна, він має прийняти спадщину. При цьому законом передбачено, що недопускається прийняти спадщину під умовою або з застереженнями. Вважається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1)якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Спадкоємець забов’язаний вчинити ці дії протягом 6 місяців з дня відкриття спадщини. Особи, для яких право спадкоємства виникає лише у випадку неприйняття спадщини. Іншими спадкоємцями, можуть заявити про свою згоду прийняти спадщину протягом строку, що залишився для прийняття спадщини. Якщо строк, що залишився, менше від 3 місяців, він продовжується до трьох місяців. Строк, встановлений для прийняття спадщини, може бути продовжений судом, якщо він визнає причини пропуску строку повноваженими. Інколи трапляються випадки, коли спадкоємець помирає після відкриття спадщини, не встигнувши її прийняти. У цьому разі право на прийняття належної йому частки спадщини переходить до його спадкоємців. Спадкоємець за законом або заповітом вправі відмовитись від спадщини протягом шести місяцівз дня відкриття спадщини. При цьому він може заявити, що відмовляється від спадщинина корись кого-небудь з інших спадкоємців, закликанах до спадкоємства за законом або за заповітом, а також на користь держави або окремих державних, кооперативних або інших громадських організацій. наступне скасування спадкоємцем такої заяви не допускається. Вважається, що відмовився від спадщини також той спадкоємець, який не вчинив жодної здій, що свідчать про прийняття спадщини.

1