54. Наслідки закінчення строку позовної давності.

Згідно ЦКУ – закінчення строку позовної давності до пред’явлення позову є підставою для відмови в позові. Якщо суд, господарський або третейський визнає поважною причиною попуск строку позовної давності, порушене право підлягає захистові. Закінчення строку позовної давності припиняє право на позов в матеріальному розумінні, тобто можливість примусового здійснення порушеного цив. права, однак не припиняє саме суб’єктивне право, оскільки боржник може виконати своє зобов’язання і після закінчення строку позовної давності. Згідно ЦКУ – застосування судами строку позовної давності є обов’язковим, тобто позовна давність застосовується судом незалежно від заяв сторін.

55. Вимоги, на які позовна давність не розповсюджується.

ЦКУ – позовна давність не поширюється : на вимоги, що випливають з порушення особистих немайнових прав, крім випадків, передбачених законом; на вимоги держ. організацій про повернення держ.майна з незаконного володіння колгоспів та ін. кооперативних та інших громадських організацій або громадян; на вимоги вкладників про видачу вкладів, внесених у держ. трудові ощадні каси і в НБУ; у випадках, встановлюваних законодавством У., і на інші вимоги.

56. Власність як економічна категорія.

У кожній державі центральним правовим інститутом є інститут власності. Його регламентація визначає характер регулювання інших інститутів цивільного права. Экономічні відносини власності отримують юридичне закріплення у праві власності, що виникає внаслідок правового регулювання певних економічних відносин. Правове регулювання відносин власності є одним з найважливіших напрямків нормативної діяльності держави. За допомогою права держава регулює належність тих або інших об'єктів власності певному суб'єкту – громадянину, колективу, державі; обсяг і зміст суб'єктивних повноважень власника, порядок та форми їхньої реалізації щодо різноманітних об'єктів; засоби правової охорони відносин власності.

Економічний зміст власності полягає в належності матеріальних благ одним особам і їх відчуженості від інших осіб. Право власності є юридичним вираженням економічних відносин власності. Право власності – це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном. Відносини пава власності є похідними щодо економічних відносин власності як складової частини виробничих відносин. Саме власність є умовою функціонування організованого виробництва в межах загального комплексу виробничих відносин, а відтак і їх головною складовою частиною. Роль економічних відносин власності полягає у закріпленні стану належності матеріальних благ індивідам, відображаючи статичний момент того чи іншого способу суспільного виробництва.

57. Поняття права власності.

Право власності закріплює матеріальну основу будь-якого суспільства - економічні відносини власності. Тому відносини власності і право власності - взаємопов'язані категорії. Право власності є юридичним вираженням, формою закріплення економічних відносин власності. Можна сказати, що власність являє собою відносини між людьми з приводу матеріальних благ, що полягають в приналежності даних благ одним особам (або їх колективам) і у відчуженості від них всіх інших осіб. Приналежність або присвоєнність матеріальних благ складає суть відносин власності, що складаються з їх приводу між людьми. ЦКУ – право власності – це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном. Право власності в Україні охороняється законом. Держава забезпечує стабільність правовідносин власності. Власність в Україні виступає в таких формах : приватна, колективна, державна. Усі форми власності є рівноправними. Відносини власності регулюються ЗУ “Про власність”, ЦКУ, іншими законодавчими актами. - це сукупність правових норм, що закріплюють, регулюють та охороняють стан належності матеріальних та інших благ конкретним особам.