Службові слова
Службові слова призначені для написання команд, надання вказівок або для позначок. Використовувати службові слова можна виключно за їхнім призначенням.
Таблиця 1. Зарезервовані слова мови Pascal
№ |
Слово |
Сенс |
1 |
and |
i (та) |
2 |
array |
масив |
3 |
begin |
початок |
4 |
break |
припинити |
5 |
case |
вибір |
6 |
const |
константа (від constant) |
7 |
continue |
продовжувати |
8 |
div |
ділення без остачі |
9 |
do |
виконати |
10 |
downto |
униз до |
11 |
else |
інакше |
12 |
end |
кінець |
35 |
false |
хибність, ні |
13 |
file |
файл |
14 |
for |
для |
15 |
function |
функція |
16 |
goto |
перейти до |
17 |
if |
якщо |
18 |
label |
позначка (мітка) |
19 |
mod |
остача |
20 |
not |
ні |
21 |
of |
з (приналежність до чогось) |
22 |
or |
або |
23 |
procedure |
процедура |
24 |
program |
програма |
25 |
record |
запис |
26 |
repeat |
повторити |
27 |
string |
рядок тексту |
28 |
then |
то |
29 |
to |
до чогось |
36 |
true |
істина, так |
30 |
type |
тип |
31 |
until |
поки |
32 |
uses |
модуль |
33 |
var |
змінна (від variable) |
34 |
while |
доки |
35 |
with |
з (російською “с”) |
Імена та ідентифікатори
У мовах програмування існують правила для складання ідентифікаторів. Ідентифікатори складаються з поспіль записаних літер латинського алфавіту, спец сиволів розширення вказаного алфавіту та цифр. Ідентифікатор не може починатися з цифри.
Ідентифікатори призначені для ідентифікації змінних, процедур, агрегатів даних та для ідентифікації частин даних вказаних агрегатів, у тому числі для ідентифікації класів, даних та методів класів.
Зверніть увагу, що імена файлів до ідентифікаторів не відносяться.
У програмі на мові Pascal не розрізняються великі та маленькі літери. Тому як службові слова, так і ідентифікатори можна писати з використанням, як малих так великих літер, як на початку, так і всередині. Не слід забувати, що використання у строкових даних великих чи малих літер алфавіту має значення та розділяється системою.
Змінна у програмуванні
Як у математиці базовими поняттями є 0, 1 та операція «+» додавання, так у програмуванні базовим поняттям є поняття змінної.
Згадаємо, що мнемонічні позначки адрес в ОЗП отримали назву змінні.
Змінна у алгоритмічних мовах програмування – це позначка адреси в ОЗП.
Надалі поняття змінної буде використовуватись у сенсі змінної у алгоритмічних мовах програмування.
Змінна це позначка адреси в оперативній пам’яті комп’ютера.
Змінна має ім’я. Мнемонічне позначення змінної (ідентифікатор) називають іменем.
Під час виконання програми змінна набуває значення. Іноді під час виконання програми приймати змінна може мати не одне, а багато значень. Це особливі випадки, коли: 1) для змінної може виділятися не одна ділянка пам’яті, а декілька: 2) коли змінна приймає різні значення з визначеною імовірністю. Зазначені тонкощі ….
У
кожну мить (у кожному такті роботі
комп’ютера) змінна має тільки одне
певне значення.
Під час виконання програми змінна може змінювати своє значення.
Змінні у мовах програмування мають тип значень які вони спроможні набувати. Існують мови програмування де змінна може змінювати свій тип навіть під час виконання програми.
У мові Pascal, C, C++ та у багатьох інших мовах програмування змінна має тип. Тип змінної, як і її ім’я (ідентифікатор) визначається оператором об’яви (опису) змінної. У більшості сучасних мов програмування всі змінні (ідентифікатори та тип) обов’язково слід об’явити.
Для збереження значень змінної для неї за її адресою в ОЗП виділяється ділянка пам’яті певного розміру.
Розмір ділянки залежить від типу даних, що зберігаються у змінній. Значення змінних зберігаються у закодованому вигляді. Тип даних визначає не тільки розмір ділянки в ОП, а й алгоритми кодування та розкодування значень змінної, які виконуються при потребі під час надання значень змінним, або під час отримання їх значень.
Таким чином: тип змінної визначає:
розмір ділянки у ОЗП для збереження значень змінної;
алгоритми кодування;
розкодування.
Кожна змінна має область своєї дії, яка здебільше визначається місцем у програмі де її описано (об’явлено).
Бувають глобальні та локальні змінні.
Пам’ять для змінних може виділятися як автоматично, так і програмістом (вручну). Пам'ять, що було виділено автоматично – звільнюється теж автоматично. Пам’ять, що була виділена програмістом звільнюється програмістом або автоматично.
Пам'ять для змінних може виділятися як динамічно, так і статично. Для глобальних змінних пам'ять виділяється статично, а для локальниж, зазвичай, динамічно. Виділення та звільнення пам’яті програмістом може бути тільки динамічним.