МВС УКРАЇНИ

ОДЕСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

Навчально-науковий інститут фінансово-економічної безпеки і права

Кафедра загальноправових дисциплін

Лекція

з навчальної дисципліни «Теорія держави і права»

Тема: «Тлумачення права»

Одеса-2010

План

ВСТУП

1. Поняття тлумачення норм права

2. Суб’єкти тлумачення норм права

3. Способи (прийоми) тлумачення норм права

4. Види юридичного тлумачення за об’ємом

5. Акти офіційного тлумачення (інтерпретаційні акти)

ВИСНОВКИ

Навчальна мета лекції: сформувати у курсантів уявлення про сутність тлумачення права та зміст стадій правоінтерпретаційного процесу. З’ясувати види тлумачення права: за суб’єктами, за обсягом та способі тлумачення права та наробити навички правильного тлумачення правових норм.

Виховна мета: виховувати у курсантів повагу до права.

Зв'язок з іншими темами, навчальними дисциплінами: галузеві юридичні науки, етика, естетика.

Зв'язок з практикою: Закласти підстави формування у майбутніх працівників необхідні якості теоретичної підготовки, формування професійних знань та навичок майбутнього фахівця-юриста за допомогою яких він здійснював би професійне тлумачення правових норм та використовує їх при вирішенні конкретних юридичних справ.

Література

1. Вопленко Н.Н. Официальное толкование норм права. - М.: Юрид. лит., 1976. – 387 с.

2. Книпер Р. Толкование, аналогия и развитие права: проблемы разграничения судебной и законодательной власти // Государство и право. – 2003. - №8. – С.5-9.

3. Костенко О. Наукове (доктринальне) тлумачення законів та його роль у здійсненні правосуддя // Право України. – 2000. - № 6. – С.34.

4. Матвєєва Л.Г. Класифікація актів тлумачення права: проблема вибору критерію // Актуальні проблеми держави і права: Зб. наук. праць. – Вип.18. – Одеса: Юрид. літ., 2003. – С. 46–51

5. Михайлович Д.М. Толкование закона: Монография. – Харьков: Изд-во Нац. ун-та внутр. дел, 2004. – 198 с.

6. Правові позиції Конституційного Суду України в рішеннях та висновках (1997-2003 роки)/ Чаюн М.Г., Кириченко Ю.М., Кидисюк Р.А. та ін. – К..: Атіка, 2003. – 336 с.

7. Сліденко І.Д. Тлумачення Конституції: питання теорії і практики в контексті світового досвіду. – Одеса: Фенікс, 2003. – 234с.

8. Черданцев А.Ф. Толкование права и договора: Учеб.посбие для вузов. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2003. – 381 с.

9. Юдин З.М. Толкование договора как разновидность толкования права // Юридический вестник. – 2000. - №3. – С.85.

ВСТУП

На сучасному етапі проблема тлумачення норм права є вельми актуальною і потребує уваги не лише вчених, а і професійних юристів, економістів, фінансистів та інших суб'єктів права. Сучасне українське право має риси, властиві перехідним правовим системам. Зважаючи на те, що основною формою національного права є нормативно-правовий акт, потребою дня є інтенсивна законодавча робота Верховної Ради України, однак їй поки що бракує позитивного досвіду правотворчої діяльності. До того ж заважає негативний досвід прийняття законів «на замовлення» потужних лобістських груп. Саме тому нерідкими є колізії правових норм, їх нечіткість або двозначність, а то й моральна застарілість. Одним із можливих шляхів виявлення та подолання названих деформацій правових норм є тлумачення права. Розвиток суспільних відносин вимагає нових принципів та форм правового регулювання і зумовлює активний розвиток правової системи в Україні.

Недосконалість правової надбудови українського суспільства разом з її класичними ознаками та особливостями підносять актуальність проблеми тлумачення норм права на якісно новий рівень. Саме використання тлумачення, його методології й принципів дозволяє адекватно усвідомлювати зміст правових норм, забезпечує їх ефективну реалізацію, зміцнює законність, стає своєрідним містком до впровадження нової правової системи, культури у суспільстві та побудови правової держави. Отже, актуалізація місця і ролі тлумачення в правовій дійсності, його поширення на всі правовідносини, що виникають у державі, вимагають ретельного комплексного дослідження цього явища.

Структурна недовершеність законодавства підсилюється якісними недоліками української правової системи. В першу чергу, це стосується низького рівня законодавчої техніки. Верховній Раді України з постійно зростаючими вимогами до правотворчої роботи не завжди вдається ефективно врегульовувати суспільні відносини, що динамічно розвиваються. Вади законодавчої техніки, примножені на недостатню розмежованість функцій і повноважень органів державної влади, зумовлюють прийняття і дію надмірної кількості підзаконних нормативних актів, які часто вносять у правове регулювання зайві суперечності, ускладнення, неясності тощо. З'ясування і реалізація норм права ще більш ускладнюється низьким рівнем правової культури українського суспільства.